Смерть і похорон лорда Раглана та битва на Чорній річці

"О пів на сьому лорд Реглан був в англійській обсерваторії. Я сам пішов до траншеї перед редутом Вікторії, звідки, згідно з домовленістю з його світлістю, я послав ракети як сигнал до атаки. Генерал Боскет, який перебував на батареї поруч з Ланкастерською батареєю, щойно отримав свої останні доповіді. Все було готове, війська палали запалом і були цілком упевнені в успіху. Перша ракета піднялася, бригада Лаварауде, очолювана своїм генералом, кинулася вперед з другої паралелі Карінінг-Бей і, йдучи назустріч, виконала роботи 27 лютого Рукопашна боротьба виникала кожні 2 год точка; кілька захисників було вбито на місці, і незабаром ми стали майстрами укріплення. За тим же сигналом і з таким же поривом бригада Де Файлі кинулася на роботу 22 лютого. Відстань подвоєна, землю проходити складніше, з іншого боку вбивчий вогонь з флангу. Ніщо не зупиняє цю браву бригаду. Щільним тілом прилітає до батареї, під розкотливим вогнем перебирається на бруствер і, вскочивши в роботу, долає відчайдушний опір ворога. Відкинуті назад на ці два пункти і гаряче натиснуті нашими людьми, росіяни летять у безладді, деякі до невеликої батареї, побудованої з 2 травня для захисту входу в ущелину Карінінг-Бей, деякі до мосту, що перетинає затоку, через яку ущелина впадає у великий порт Севастополь. Частина наших людей, захопившись погонею за ворогом, захоплює батарею 2-го травня і кидає гармати. Оскільки ця батарея, однак, знаходиться на 500 метрів позаду роботи 22 лютого, найбільш віддаленої від наших ліній, і знаходиться під подвійним захистом споруд енцейнту та фортів на північ від рейду, неможливо думати про її зайняття поки що. Генерал Майран, помітивши, що російська колона просувалася, щоб відбити батарею 2 травня, наказав своїм людям атакувати начепленими багнетами, відкинув колону в місто та взяв у полон шістдесят осіб, у тому числі трьох офіцерів. Він згуртував передові частини і повів їх на роботи 22 і 27 лютого (Селенгінський і Волинський редути), які остаточно залишаються в наших руках. Тим часом два батальйони, зосереджені в ущелині Карінінг-Бей під наказом підполковника Ларруї д'Оріона, не діяли. Спустившись по яру в момент атаки на хребті, вони продвинулися до мосту водопроводу, піднялися правим берегом і відрізали шляхи відступу ворогові, вигнаному з перших двох робіт. Цей рух, здійснений настільки ж енергійно, як і вміло, і завдяки якому ми отримали чотири сотні полонених, у тому числі дванадцять офіцерів, робить велику честь підполковнику Ларруї д'Оріону.