У міру просування армії турки знову зайняли висоту перед Балаклавою, з якої їх було вигнано 25 жовтня, щоб сформувати опору для французів, які, перетнувши проміжну долину, закріпилися ліворуч на краю хребта, що нависає над долиною навпроти висот Інкермана, тоді як праворуч простягалися до точки за Трактир. Генерал Канробер, який командував французькими дивізіями, проштовхнувся через міст у цьому місці; і, очистивши свій фронт, відігнавши ворога, якого не було великої кількості, повернувся на свою позицію на лівому березі річки. Територія правіше позаду Чургуна була зайнята сардинцями, чий крайній правий форпост був відкинутий майже до Камари, а лінія оборони була завершена до берега моря, значно на південний схід від Балаклави, королівськими морськими піхотинцями, яких сер Колін Кемпбелл висунув із їхнього старого гнізда, «воронячого гнізда», до точки, яка контролювала старе Байдар Еоад.
Тим часом йшла найактивніша підготовка до відкриття третього обстрілу. Було споруджено й озброєно нові батареї, накопичено велику кількість боєприпасів і суттєво поповнено кількість наших мінометів. Англійці мали 157 гармат і мінометів на позиціях, більшість з них у своїх передових операціях поблизу ворога; французи мали майже 300 одиниць боєприпасів, і із загальної кількості одиниць, які таким чином були використані для російської оборони, не менше шістдесяти були міномети.
О третій годині дня 6 червня одна холоста гармата вистрілила як сигнал, і французька та англійська батареї знову відкрилися на місці. Вогонь з нашого боку підтримувався з найбільшою енергією до самого вечора; росіяни відповіли з великою енергією; але було помічено, що їхній вогонь не був таким добре спрямованим, як у попередніх випадках: зміна, яка пояснювалася браком у них досвідчених артилеристів, не було надіслано належного підкріплення, щоб компенсувати їхні великі втрати в цьому важливому рукаві. Вночі союзники застосовували лише міномети; але наступного ранку всі гармати відновили руйнівну роботу з найбільш показовим ефектом. Цей обстріл відрізнявся від попередніх значно посиленим мінометним обстрілом з наших батарей, і втрати, завдані таким чином захисникам російських укріплень, були відповідно важкі. Практика союзницьких артилеристів була чудовою: снаряд за снарядом розривалися в брустверах Малакова і Мамелона; деякі невеликі когорни в передовій роботі викликали жахливі страти серед стрільців у каменоломнях — як новий окоп або місце d^armes, побудоване на розбитому місці перед Реданом після останнього бомбардування; і довгий