У ніч на 10 травня, темрява якої сприяла підприємству, росіяни просунулися силами вгору по Воронцовській дорозі та здійснили рішучу атаку на траншеї ліворуч від атаки англійців справа. Обстріл з обох сторін був настільки надзвичайно сильним, що виправдовувало віру в те, що відбувається подія більш ніж звичайної важливості; але після півгодинного гострого бою ворог відступив із втратою близько 200 чоловік, а наші — лише 23 убитими і пораненими. Спроба була відновлена наступної ночі під час нашої атаки зліва, але вартові були напоготові й одразу дали тривогу, після чого полковник Макбет із 68-го полку, який чергував в окопах, привів своїх людей до ладу й прийняв росіян із стійкістю, яка повністю зруйнувала їхні наміри. Деякі з них зуміли потрапити в батарею, де їх відразу ж розбили багнетами. Потім за межами лінії розгорнулася рукопашна боротьба, в якій росіяни були повністю розгромлені, відійшовши з серйозними втратами. З нашого боку капітан Ллойд Едвардс і шість чоловік 68-го були вбиті, а двадцять два поранені.
Приблизно в цей час прибула велика частина сардинського контингенту. Англійці з ентузіазмом прийняли їх, уже гаряче схвалені пам’яттю про їхню хоробру поведінку в боротьбі, яка закінчилася так катастрофічно на рівнинах Новари, і які з великим захопленням дивилися на їхній солдатський вигляд, їхнє мальовниче й справне спорядження, витонченість і активність їхньої ходи та досконалу організацію, завдяки яким ця компактна маленька сила була загальним визнанням зразком армії. в полі.