"Над морем і частково над Севастополем висів густий туман, час від часу обидва закривалися хмарами дощу, які гнали перед вітром. Північний берег був майже зовсім невидимий, хоча гирло гавані було чистим, і бурхливе море, що набігало, розривалося шеренгою диких хвилювань над затонулими кораблями. Крім одного чи двох сторожових кораблів, нашого флоту не було видно у звичному вигляді. Куди воно переїхало, я не можу сказати, але, наскільки я міг судити за дуже туманною погодою, судна залишили свої старі причали.
* Вип. ii. С. 335, 340. 2 E
"У самому Севастополі все було тихо і чисто, як завжди. Величезні чорні ножиці на верфі виділялися в очі, як і верхні щогли двопалубного судна, що стояло на якорі прямо під ними. Там, де було видно верхню частину гавані, можна було помітити два або три великі човни, що перетинали його біля землі, але ніяких інших ознак активності не було видно ні на воді, ні в місті. Останнє справді здавалося майже безлюдним; все навколо його красивих казарм, його рядів величних будинків, його просторих церков із зеленими дахами та красивими куполами не було видно жодної душі.
«Була п’ята година; не було чутно, як б’є жоден із годинників у Севастополі, оскільки вітер був дуже сильним і роздував гавань і місто. З кожною миттю погода ставала густішою та вологішою, так що за кілька хвилин майже нічого не було видно з міста. Однак похмура лінія батарей залишалася досить добре видною, хоча вони також були такі ж тихі, як і всередині стін. У Малакойі кілька солдатів. Між ним і «Мамелоном» час від часу можна було розрізнити невелику групу, але це була якась чорна маса, але було неможливо сказати, хоча атмосфера була аж ніяк не ясною, якщо не була більш ясною, ніж пізніше як завжди; можливо, вони проявили трохи більше метушні, але ніщо не змусило б подумати, що вони готувалися до тривалої та жорстокої сутички з ворогом, якого вони мали намір перемогти, але оборона якого, як у земляних укріпленнях, так і в гарматах, значно перевершувала їх міцність і кількість.