«Багато, як офіцери, так і солдати, носили ордени та медалі. Між цими групами проходили та проходили похоронні групи, піднімаючи кожну похмуру криваву фігуру з обличчя чи спини, ставлячи на носилки й несучи, при цьому мертві ноги розгойдувалися та тягнулися, а руки жорстко вібрували до сходинок носіїв, щоб додати до жахливого зібрання. двадцять чотири години він не буде таким, як один із них».
«День, — розповідає містер Рассел, — був чудово яскравим і теплим. Білі прапори м’яко майоріли на слабкому весняному вітерці над амбразурами наших батарей, а також з Круглої вежі та Мамелона. Щойно прапори підняли, з амбразур вигулькнули друзі й вороги. Стрільці союзників і ворогів піднялися зі своїх лігвищ у стрілецьких ямах, і пішли назустріч один одному, щоб побачити весь простір між російськими лініями і нашими власними Був заповнений 2 D
групи беззбройних військ. Видовище було дивним, що неможливо описати. Французькі, англійські та російські офіцери ходили, ввічливо вітаючи один одного, проходячи повз, і час від часу вступаючи в розмову; і постійний обмін маленькими ввічливими проявами, такими як пропозиція та отримання вогники сигар, відбувалися в кожній групі.
"Але поки тривала вся ця цивілізованість, ми йшли серед мертвих, по закривавленій землі, вкритій слідами недавнього бою. З усіх боків виднілися розбиті мушкети, багнети, картузи, кашкети, уламки одягу, ремені та ремені, уламки снарядів, калюжі згортої крові, шрот — круглий і виноградний, потрощені габіони та мішки з піском, і крізь нас. Серед натовпу урочиста процесія несла своїх померлих товаришів до їхнього довгого дому. За п'ятнадцять хвилин я нарахував сімдесят сім носиків, кожен з яких був наповнений мертвим ворогом і Кругла вежа, серед габіонів, що належали французьким передовим окопам, які росіяни, очевидно, вбили під час погоні за ворогом».
Спеціальний кореспондент «Morning Herald», після опису зовнішнього вигляду передової траншеї, на яку було здійснено виліт, продовжує:
"У лівому кінці цієї споруди була маленька мінометна батарея. Тут було кілька розбитих російських фаєрів; а між мінометами в ряд лежало близько восьми чи десяти російських трупів із маленькими круглими ковпаками, накинутими на обличчя. У кутку кілька закривавлених носилок притулилися до парапету. Капітан Чепмен, Р.Е., був тут з одним чи двома офіцерами артилерії; і позаду, де стояли маленькі групи лежало тіло албанського вождя, який проводив стільки вилазок проти англійців. Його зброя була частково роздерта, і видно було три глибокі удари багнетом, а на його обличчі було чітко видно шрами Жахливий вираз обличчя висох, а густе чорне волосся було скуйовджене, усе пошарпане й частково огортало труп.