На зміну цьому відчайдушному конфлікту стався один із найцікавіших і найцікавіших епізодів облоги. 24 числа було досягнуто домовленості про призупинення військових дій приблизно на три години, які мали розпочатися незабаром після полудня; і в призначений час на вершині Мамклона було піднято білий прапор: сигнал повторили інші російські батареї, і ми відповіли таким же чином з наших окопів. Полковник Гемлі та кореспонденти «Таймс» і «Морнінг Геральд» кожен присвятили значне місце у своїх відповідних роботах короткому та докладному опису цього перемир’я, і наші читачі з готовністю вибачать нас за відтворення з цих джерел кількох найяскравіших особливостей та подій цієї події.
Полковник Хемлі, якому світ завдячує роботою, яка не менш чудова своєю мужньою простотою стилю та скрупульозною точністю деталей, ніж вичерпними поглядами, які вона викладає, і незмінним інтересом, який вона викликає, так описує те, що він побачив:
Опівдні стрілянина майже припинилася, і в призначену годину над Мамелоном підняли білий прапор, одночасно з’явившись по одному на кожній з французьких і англійських робіт, коли ті, хто спостерігав за ним, одразу ж кинулися вниз з пагорба до місця змагання. Видовище, що послідувало, було одним із найдивніших, які траплялися під час кампанії.
«Поки ми спускалися схилом до яру, французькі похоронні групи вийшли зі своїх окопів, а сотні росіян вийшли з-за Мамелона і підійшли до наших робіт, деякі з них несли носилки.
«Проходячи через проміжок у нашому крайньому задньому укріпленні, де він перетинає яр, ми спочатку побачили невелику купу тіл, шістьох росіян і двох французів, які лежали на схилі пагорба, ймовірно, впавши в межах французьких ліній, і були зібрані там протягом попередньої ночі. У місці, де передова траншея зустрічається з нашою, яр дуже нерівний і розбитий, і ті, хто спустився, залишили там своїх коней. Першим предметом, який я побачив, було тіло албанського вождя, яке впало в наші окопи, винесене на ношах ззовні бруствера, де його частково роздягли й знову накрили його кілтом та іншою драпіровкою, залишивши його оголеними ноги, як і груди, на яких, як і на графі Ларі, виднілися шрами від кількох глибоких ран яр, під схилом пагорба, лежав на спині росіянин, який лежав там з минулої ночі, страждаючий і самотній, з головою, яку він поклав на свою фуражну шапку, аж ніяк не безнадійним його, збіглися і винесли його. Я перетнув розбиту землю, всипану мертвими, на протилежний бік яру, перед французькою паралеллю, де перемішався натовп російських і французьких офіцерів і солдатів, а також багато англійських офіцерів як спостерігачів.