Лейтенант Херт з 21-го був єдиним офіцером цього полку, який загинув у битві під Лікерманом. Лейтенанти Тріон і Годфрі з 1-го стрілецького батальйону, капітан Лай з 20-го та помічник хірурга Ллойд, чиї могили залишилися поміченими, не впали в Інкерманні, але вони загинули під час служіння так само важко і так само благородно вчинені за ту саму справу. Лейтенант Тріон особливо відзначився під час захоплення деяких російських стрілецьких ям, які дратували і перешкоджали просуванню наших робочих груп перед Севастополем, завдання, яке він виконав із такою галантністю та розсудливістю, що викликало значне схвалення лорда Реглана та викликало глибоке співчуття генерала Кенробера до долі офіцера, який має такі великі надії.
Пліч-о-пліч у безперервному сні смерті, як вони були разом у лютій рукопашній сутичці та в нестримній атаці, полеглі сміливці лежать під непоказними курганами, які розповідають історію більш горду, ніж скульптурна пишнота монументального мармуру. У житті вони були піднесені, а в смерті безсмертні; і якщо кінець, який освятив їхню земну боротьбу та пролив немеркнучу славу навколо її завершення, можна було досягти не менш дорогою жертвою, її тріумф може послужити пом’якшенню гіркоти безрезультатного горя тих, хто вижив. Вони також повинні вести добру боротьбу в суворій і тривалій битві життя. Є також рани і поразки, і втома серця, які гальмують силу духу і виснажують
терпіння духовного воїна; але в покорі й покорі, у вірі, що могила не є метою життя, у надії, що вона злетить над нею у світ, де розставання невідоме, вони можуть наслідувати безстрашну мужність і великодушну самовідданість тих, про кого вони оплакують, і вимагати з ними чистішого, святішого й довговічнішого роду, ніж найсолодші узи земної й тлінної прихильності.
ШТАМ ЛЕГКОЇ КАВАЛЕРІЙСЬКОЇ БРИГАДИ,
В інших місцях ми намагалися описати театр цієї чудової атаки, і необхідно лише додати, у подальшому поясненні цього малюнка, що гряда землі, що проходить між переднім планом і пасмом пагорбів на відстані, відокремлює територію атаки важкої кінноти від атаки легкої кінноти. Тепер ми залишимо читача в руках пана Сімпсона та «Нашого власного кореспондента»: