«Так було завжди, так нехай незабаром це назавжди перестане бути», — це очевидні роздуми та щирі молитви, викликані таким видовищем.
ВАРТА ЗУАВІВ ПЕРЕД СЕВАСТОПОЛЕМ.
Зима справді — і зима у ворожій країні! Скрізь сніг — сніг на небі і на землі; сніг на пагорбах і в долині — на крихкий намет і на значне місто; сніг на гарматах і лафетах; ні, навіть на кудлатому пальті й темному капоті того похмурого зуавського вартового, який, здається, кидає виклик погоді, як і ворогові. Сміливці! скільки асоціацій слави й веселощів, безрозсудної сміливості й героїчної зневаги до смерті, готового розуму й незмінної кмітливості, життєрадісності в нестатках і веселості під обстрілом, дивних контрастів і химерного братання з ексцентричними «острівцями»; скільки спогадів про гуляння біля вогнища, про таємні пошуки їжі та оригінальні страви, дорогі серцю Соєра, виникають при самій згадці імені Зуавів! Мені здається, що навіть зараз я бачу їхній дивний, але мальовничий костюм, їхні густі бороди й поголені дужки, їхню пихату ходу, їхнє швидке розумне око, їхній вигляд прихованої диявольщини та погляд епікурейської безтурботності. Хто, хто хоч раз бачив, все ж забуде незмінні гумори, яскраві характеристики цих enfaiits воріт французької армії, які поєднують контрастні якості синів цивілізації та дітей пустелі — однаково підготовлених з багнетом і репартою, кулею і бонмотом; водночас найвірніший із друзів і найлютіший із ворогів, і завжди перший у сутичці й останній на бенкеті?
Шановний читачу, твоє ніжне лоно зігріває найніжніші емоції милосердя та співчуття, коли ти споглядаєш того самотнього солдата, підданого суворій неволі зимової ночі; але заспокойтеся, ще трохи, і він відчує полегшення; ще трохи, і pot-au-feu буде вийнято з палаючих вугілля багаття, і, коли він обговорює його смачний вміст у суспільстві кількох найдобірніших духів полку, холод і труднощі будуть однаково забуті серед оживляючих штамів chansona-boire, у якому «тато Ніколас» перенесено до місцевості, де стовпчик термометра ніколи не опускається. багато градусів нуля.
КОМІСАРІАТСЬКІ ТРУДНОЩІ.
ДОРОЖКА З БАЛАКЛАВИ ДО СЕВАСТОПОЛЯ В КАДІКОЙ, ЧЕРЕЗ СИРУ ПОГОДУ.
Тінь щебеню! якщо колись ти
Перегляньте проблиски місяця,