Він так само легко відновить своє знайомство з пагорбами, зайнятими російською артилерією, але які тепер увінчані лінією французьких батарей. Починаючи з того, що знаходиться безпосередньо над головою гавані, наступний ліворуч від нього - «Batterie du Clocheton»; потім на вершині Козацького, або Шелл-Хілл, височини на середній відстані, він побачить "Batterie des Trois Nations"; внизу, і вкрай ліворуч, акуратно закінчена робота, що оточує групу наметів, називається «Batterie du Champ-de-Bataille». Удалині знову видніється Севастополь, а ліворуч від нього, зовсім на лінії неба, Пікетхаус, невелика будівля, з якої відкривався чудовий вид на місто. Ми завершимо ці зауваження уривком із листа джентльмена, який відвідав поле через два чи три місяці після битви, і який так описує свої враження:
«Відразу після обіду ми вирушили до Інкермана, і Р *, дуже добродушно задовольнивши моє бажання, вирушив з того місця, де стояв табір гренадерів у ніч перед 5-м; і ми йшли точно тією дорогою, якою йшли гвардійці до батареї мішків з піском, коли вони вперше підійшли до росіян.
«Коли він репетирував події того незрівнянного дня, серед сцен і на самих місцях землі, де вони відбувалися, я був глибоко вражений славетними, але сумними й урочистими спогадами, його розповіддю та місцем, яке так яскраво викликало. Там, на самій землі, на якій я стояв, сталася та страшна і тричі повторювана смертельна боротьба, яка закінчилася остаточним викидом росіяни з батареї; коли я слухав захоплюючу розповідь про героїчні подвиги кількох людей, найважче було усвідомити, що той, хто розповідав цю історію і був учасником боротьби, знову повинен бути там живою людиною.
«Ми блукали разом по кожному дюйму фатального поля, яке не було закрите для нас французькими вартовими, і на кожному кроці ми натикалися на безпомилкові реліквії величезної бійні, завданої росіянам. Хоча кожен відвідувач поля, а його ім’я Легіон, несе з собою якусь пам’ятку, земля все ще густо всіяна російською мовою.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
я &
підсумки, шинелі, багнетні рукояті, патрони та спорядження. Всюди видно дроб і великі уламки снарядів; і якби найнедосвідченіша людина раптово опинилася серед такої маси цих предметів, їй би не знадобився цицерон, щоб сказати їй: «Тут відбулася велика битва».
«Однією з найбільш вражаючих особливостей цього поля є постійне повторення великих клаптів свіжої землі. Це могили, де незліченні міріади царя та хоробрі сини Франції та Англії, — менше, але надто багато, — лежать у своєму останньому сні: і неможливо споглядати їх, не міркуючи про таємничу приреченість, яка змушує людей, які не мають вродженої ворожості до один одного, до цієї повної взаємної бійні.