Намагаючись згадати випадки жахливого урагану, який протягом трьох днів з більшою чи меншою люттю бушував через уздовж і широт Чорного моря, спричиняючи величезні людські жертви та незліченні знищення найціннішого майна, неможливо не відчути, що звичайні сили опису зазнають невдачі перед величчю стихійного протистояння та колосальними масштабами катастрофа. Випадки жаху й спустошення, швидке чергування надії й агонії, похмурі краєвиди й жахливі звуки, якими геній Байрона наділив розповідь про корабельну аварію одного судна, тут множилися й посилювалися до ступеня, що виходить за межі найсміливіших польотів фантазії й непорозуміння.
осягнення найсміливішої концепції. На щастя, це одна зі сцен, до якої олівець здатний віддати більше справедливості, ніж перо, і жахлива велич і нестримна сила могутньої бурі настільки яскраво й переконливо передає око та серце завдяки чудовій картині, яка зараз привертає нашу увагу, що ми не будемо претендувати на щось більше, ніж супроводжувати її кількома короткими словами пояснення та коментаря.
Увечері 13 листопада стовпчик барометра впав так швидко й так низько, що, поза всяким сумнівом, передвіщав наближення шторму. Вчасно попереджений, адмірал Лайонс завбачливо вийшов у море на «Агамемноні», щоб забезпечити широкий причал; але коли наступного ранку здійнявся сильний вітер і помчав у своїй бурхливій кар’єрі через дуже неспокійні води Евксину, шукаючи свою здобич, він знайшов готову жертву, яку ніколи не приносили на вівтарі найнепримирнішого з язичницьких божеств.
Тридцять транспортів і кілька військових кораблів стояли на порозі Балаклавського порту, чий вузький вхід важко пройти всім, крім менших суден, навіть у найсприятливішу погоду, — з обривистим і окутим залізом узбережжям на підвітряній стороні та водою величезної глибини до самих скель, чиї непривітні сторони пропонували лише похмуру альтернативу сумнівного полону для тих, хто мав би втекти з певних місць. смерть.