«Мені, звичайно, багато розповідали про незвичайне розташування цього маленького містечка, але коли ми спустилися з плато, і перед нами розширилася западина з темно-синіми водами, вона перевершила все, що ми коли-небудь бачили, усе, що ми коли-небудь чули. Діаметр басейну становить близько милі, і оточений, за винятком вузької ущелини, дуже стрімким і лише частково лісом. Вкриті скелями, які мають висоту близько ста футів, займають майже всю улоговину, і, крім того, на протилежному від нас боці, де вода підступає до скель, розташоване також маленьке містечко Балаклава, яке складається з кількох приватних будинків і кількох крамниць схил, з якого ми спустилися, щоб бути ближче до продукції нашої промисловості.
«Мешканці — греки, які покинули Туреччину за правління великої Катерини і, отримавши особливі привілеї, оселилися на тому ж місці, де понад 2000 років тому влаштувалися колоністи з Малої Азії, мілетці, і заснували колонію Сімболон (у італійців Середньовіччя Чембало)». Нащадки цих греків були змушені покинути місто досить раптово, невдовзі після його окупації англійцями, внаслідок найпозитивнішої інформації, що дійшла до лорда Іглана, що багато з них
БАЛАКЛАВА,
брали участь у змові, щоб підпалити наші кораблі та магазини. Доктор Кох продовжує: «Романтичні настрої, утворені сірувато-блакитною або світло-червоною скелею Юра, доповнюють свою красу численними руїнами, які можна побачити на них. Тут, безперечно, стояв старий замок, через який відкривався вхід до протоки. Досі можна знайти сліди величезної зовнішньої стіни, і є дві вежі в респектабельному стані збереження, одна з яких побудована прямо над ним. Вузький вхід, більш захищений від штормів і раптового нападу, було б важко знайти».
Цікаво, що він додає: «Однак воно надто мало, щоб коли-небудь набути значення».
Доктор Кох із надзвичайною поблажливістю дивиться на теорію Дюбуа де Монпере, згідно з якою це було місце, описане Гомером у десятій книзі «Одіссеї» в уривку, перекладеному Поупом:
«У довгій ніші лежить затока,
Окаймлений круглими скелями, високо спрямованими до неба;
Виступаючі береги, що хвилюються з обох боків.
Стисніть рот і розірвіть стрімкий приплив.
Наші охочі моряки користуються справедливим відступом.
І зв'язали в порту свій переповнений флот;
Бо тут, на пенсії, сплять хвилі, що тонуть,
І посріблився над безоднею усміхнений спокій.
Я тільки в бухті відмовився швартуватися.
І прикріпив без троза до берега».