Великий ураган 14 листопада, зимові випробування в окопах та відродження армії

З тих пір до цього сумного товариства додалися інші імена, серед них імена хороброго і добросердого сера Джона Кемпбелла, який так гідно став його наступником у командуванні дивізіоном, але жодне з них не вимагало щирішої данини жалюгідного захоплення. «Його втрата, — каже герцог Ньюкасла, — є для королеви та її народу причиною смутку, яка навіть затьмарює тріумф цієї великої події». і лорд Реглан у найчуттєвіших словах говорить про долю, яка позбавила служби офіцера найвищих заслуг, а його самого — вірного й відданого друга. Це було лише до четвертої години дня. що затяжний і непостійний конфлікт нарешті припинено. Приблизно в цей час відступ росіян став загальним, і можна було спостерігати, як важкі маси відступають через Інкерманський міст, все ще захищені величезним вогнем з їхніх польових батарей, від тих, хто стояв перед роботами на місці, і від корабельних гармат, але знищені в кількості через фатальну точність нашої артилерії. Незважаючи на це, відступ був здійснений у найбільш організований спосіб, і, оскільки переслідування могло призвести лише до жахливих втрат з нашого боку, англійці, багато з яких минулу ніч провели в окопах, хоча майже ніхто не порушив голодування, повернулися після багатьох годин найтяжчої битви до своїх місць, правда, голодні й втомлені, але з гордим усвідомленням поразки від чиста мужність і витривалість проти відчайдушного ворога у відчайдушній боротьбі, а також те, що вони, у найширшому та найблагороднішому розумінні цього слова, «заслужили» не лише свою країну, а й цивілізований світ. У виконанні цього славетного завдання вони були відважно підтримані їхніми вірними союзниками — французами, і майбутній історик розділить вдячне здивування генерала Канробера, коли він розподілив належну похвалу між «розумною силою» галла та «енергійною міцністю» британця.