Серед видатних мертвих, чиї незабуті могили густо лежать у фатальних рівнинах Балаклави, ім’я героїчного та нещасливого Нолана не можна оминути. Пристрасно відданий своїй професії, до теоретичної частини якої він вклав чудову працю «Кавалерійська тактика», він із захопленням вітав орден, носієм якого він був і який, як він вірив, продемонстрував блискучою природою своїх результатів правдивість його добре відомих думок щодо непереборної сили його улюбленої руки служби. Ставши поруч із лордом Кардіганом, він приєднався до атаки, але його кінь ледве зробив півдюжини кроків, як осколок снаряда влучив йому в серце. З криком, характерним для ран такого роду, він видихнув; і. його нападник, усвідомлюючи, що поводи послабилися, поскакав назад із мертвим господарем, міцно закріпленим у сідлі, немовби виправдовуючи, навіть у смерті, свою репутацію досвідченого вершника.
Серед тих, хто був поранений того дня, був капітан Королівської кінної артилерії Мод, чиї чудові якості як офіцера в цій чудовій ланці служби здобули йому пошану всієї армії, від лорда Реглана до людей у його власному загоні, і чиє ім’я донині ніколи не згадується в Криму, крім як у формі прихильності та захоплення. Лорда Кардигана прокололи одягом, а лорд Лукан також був легко поранений.
Росіяни скористалися захопленням гармат у редутах, деякі з яких їм вдалося вивести, а також серйозними втратами, яких зазнала легка кавалерія, щоб отримати перемогу; і наступного дня гарнізон Севастополя, підбадьорений цим уявним успіхом, вирішив здійснити бойову вилазку, яка в разі успіху серйозно збентежить союзників і яка, в будь-якому випадку, дасть їм інформацію, яка може бути використана в майбутньому.