Для Авекса одна думка була в кожній голові, одна тема в кожній устах, і, коли лист за листом приходив із різним інтелектом і незмінною темою, бліді обличчя, які чекали новин про відсутніх і коханих, ставали блідішими через відкладені муки надії або ставали нерухомими та застиглими від відчаю, тоді як інші червоніли від захоплення, коли єдине улюблене ім’я прийшло в поєднанні з героїчним вчинки в сьогоденні та найяскравіші обіцянки на майбутнє. Один величезний електричний ланцюг симпатії, захоплення та любові з’єднався по всьому простору трьох королівств, палацу та хати, селянина та ровесника, і коли новина про безприкладну самопожертву, здійснену на рівнинах Балаклави 25 жовтня, пролетіла по його ланках, вона викликала шок у великому серці нації, який ніколи не буде забутий. «Легка кавалерія знищена!» таким був охоплений жахом вигук, який вирвався з міріад вуст, у поєднанні з твердо висловленим переконанням, задовго до того, як могли бути відомі подробиці, що доля її найвідважніших синів була такою, яку плачуча Англія залишить у своїх найпишливіших і найславетніших спогадах.
За кілька днів до 25 жовтня серед пагорбів на правій стороні позиції союзників спостерігали великі російські сили, які захищали Балаклаву, або, як її часто називають, тил позиції перед Севастополем. Ця позиція, яка, природно, мала величезну силу, була ретельно укріплена французами, які спорудили грізні оборонні укріплення, озброївши у відповідних точках потужні батареї, і компетентні органи вважали її майже неприступною. Окопи, що починалися з точки над верхівкою балаклавської гавані, огинали край плато Херсонеса в напрямку майже на південь, за винятком кута входу, який вони утворювали, слідуючи сторонам долини, яка впадає в пагорби недалеко від села Кадікой. Стоячи спиною до Кадікой і дивлячись через долину Балаклави, око зупиняється на чотирьох пагорбах конічної форми, крайній праворуч, відомий як пагорб Канроберта (через те, що той генерал зустрів там лорда Реглана після флангового маршу), перебуваючи на невеликій відстані від невеликого хутора Камара, на який він виходить. На кожному з цих пагорбів турки спорудили потужний земляний редут, озброєний важкими гарматами, позиченими їм з наших кораблів; і в таборі вони були відомі під номерами 1, 2, 3 і 4, рахуючи від