') Див. примітку 12.
■) Князь Мірча Старий (румунською: Мирчє чєл Бътрѫн = Mircea cel Bătrân) панував за Енгелем, Geschichte d. ungr. Reiches u. seiner Nebenländer [Історія Угорського королівства та його прилеглих земель], Halle, 1804, IV. 1. 156., з 1383 до 1410 року; а за хроніками, опублікованими Лауріаном і Белческу (Див. виданий ними Magazinul istoric pentru Dacia [Історичний журнал для Дакії], Bucuresci, 1845—47, т. I. стор. 95—97 і т. IV. стор. 233) з 1383 до 1412 року.
') Цей документ, раніше надрукований лише один раз в архіві Ілаждеуа (Archiva istorica a Romanie!, CoUectiune critic.i de documente assupra trecutului romanu etc, BucurescI, 1865) том. I. сторінки 3-4, написаний на пергаменті, висотою 39 сантиметрів і шириною 37 сантиметрів. Пергамент порівняно дуже тонкий, але міцний; діагональна форма літер, характерна для документів кінця XIV ст.; печатка, витиснута на червоному воску, підвішена на крученому шовковому шнурі з гербом, що представляє крука (одним із найкращих творів на цю тему є трактат Зайверта в Ungrisches Magazin, Pressburg 1781, том I. 3. 366., і Енгеля, op. c. IV. 1. 41.) із складеними вздовж крилами та головою, спрямованою ліворуч.
ff до хребта, над яким розміщені хрест, зірка та перша чверть місяця. З чотирьох сторін герба вибиті кириличні літери А\. P. M. fi., ймовірно, означає назву: A\[l]PMn. Навколо щита латинський напис: f S. MIRCHE VOIVODE TRANSALPINI BANI SEYERINIENSIS DYCIS DE FVGARVS ET (також). У слові Sevenniensis літери ni значно пошкоджені, також можна прочитати: seoerimensis. (Цей напис прочитав д-р о. Пєкосінський).
*) Літер і навіть цілих складів, які взяті в прямокутні дужки, немає в самому оригіналі, а додано видавцем (у цьому і в усіх наступних документах) для того, щоб, по-перше, уникнути типового давньоруського правопису і скорочень тексту, які важко читати і друкувати, а по-друге, щоб заповнити прогалини, які виникли внаслідок орфографічної та стилістичної недбалості письменників того часу.