Ми, Станіслав, псевдонім Гамратлі, каштелян Полянецький і капітан Сандецького, засвідчуємо нашу присутність усім, теперішнім і майбутнім, у цій серії листів, які сприятимуть нашому визнанню, публічно зізнаючись і висловлюючи: що таким же чином Пелка, спадкоємець Носсачовіць, Логаннера Францух звинуватив у тому ж, що Стефанура та інші. прихистив і зберігав у своєму домі кілька pesthicon liomines, і що, вийшовши з eodorus lośianu, щоб неодноразово пошкодити того самого Pelka своєю скритністю, у цьому ваш предок lohaunes Frauczuk підтвердив свою невинність достатніми свідченнями, належним чином і ефективно виправдавшись. На посвідчення чого наша нинішня печатка прикріплена до цього документа. Дано в день Сандека в день святого Івана Хрестителя в шістнадцятому році Господньому M^ 330, у присутності цих свідків, знатних мужів і сеньйорів Петра і Миколи Чечотків, Томкона де Порампка, Ніколао Гауеля де Яцовича, Станіслава де Ґродека, спадкоємців Логанна де Кантлія та багатьох інших, гідних довіри.
Пергаментний оригінал в нар. відділ. їх. Oss. немає 745; на пергаментній смузі — печатка з відбитком герба Сулими на темно-зеленому воску, нерозбірливий напис у каймі.
') Носсачовіце, село в парафії біля Гродна і в архідияконаті Сандецьких, належало за часів Длугоша Пйотру Француху гербу Прус. См. Liber benefic. I., 549. Порівняйте наведений нижче документ і передрук №. XXXVI.
XXX.
у Перемишлі 30 травня 1418 р.
Іво з Обичува, каштелян сремський і староста руський, засвідчує, що Пьотр Лунак, чашник сандомирський, і Миколай, брати з Вішнича, віддають Івашека і Лукаша, братів з Бівча, села Бе.
реска на 55 штрафів.