Частина 7

Ми Петрус де Бранче ju{lex і lośiannes de 'Wyssokye subjudice terrestrial Léopoliens general означаємо тенором сьогодення, для них доцільно, загалом, для всіх теперішніх, а також майбутніх, зв'язати повідомлення про сьогодення, таким чином, щоб, приходячи до нашого та інших панів з нами, вони виявляли присутність земної резиденції в присутності особисто благословенного Господа. Логан де Кліодоровстав, дапіфер з Ллеополя, не змушений, не змушений, не зведений з шляху будь-якої помилки, будучи здоровим розумом і тілом, він визнав перед нами як вільна людина, що він був пов’язаний із шляхетним Єнцеславом Дворжиським, що він винен вірним і правдивим боргом у двадцять ньярків загальної валюти та звичайних польських чисел, рахуючи марку в кожному своєму saudragiutas вісім грошей); в якому вищезазначені двадцять марок Лолумес Кліодоровський віддав судженому Єнцеславу своє село, розташоване в окрузі Львова і території Zudaczowyeus, під назвою Bolecbow •) Yalacborum, що лежить за рікою Szukyl, з усіма правами, даром і майном, бенефіціями, податками, плодами, прибутками, полями, лугами, полями, лісами, мериками, геї, юргульти, дуби, секвої, полювання, ^) полювання, річечки, струмки, ріки, ставки, озера, води, риба, власні посадки, млини та їхні млини, кметони, крамниці, загони, десятини ягнят і свиней, і взагалі все, під якою б назвою та терміном воно не згадувалося, nicliil там повністю залишає за собою і його наступників у тому ж місті, він зобов'язав і зазіхнув на це. і Єнцеслав уже дав йому право на це місто, яке місто Болекбоу сам Єнцеслав буде володіти до тих пір, поки зазначені двадцять марок не будуть повністю виплачені Єнцеславу ним або його наступниками. Справді, у володінні згаданого міста лорд Іоанн був зобов’язаний захищати долю Єнцеслава від усіх осіб обох статей, згідно з земним звичаєм, як він дивився на когось за земним приписом, і запобігати війні. Тепер, якщо Єнцеслав мав захистити себе, або якби він один хотів завдати собі певних ушкоджень у володінні містами диктатора, і через це сам Єнцеслав мав би зазнати втрати, це мав би зробити не сам Євцеслай, а доля Лохана. і коли самого Іоанна цитував сам Єнцеслав як передумову в територіальному законі Леополіса, а потім відійшов від свого округу Зудаczowyensi повинен підкоритися в першому терміні і програти всю свою справу, і вже в тому самому першому терміні сам Єнцеслав зможе засудити долю Лохана в усій своїй вигоді, але в імперативному терміні, з висловлених ним міркувань, той самий Вацлав не повинен жодним правом або королівськими листами, війною, експедицією, легацією, приписом, генеральною радою звільнити (sic) недугу Сірапів, ані через прийняття себе до округу інших до більшого, і певним чином ухитрившись, щоб він був фактично дочірнім товариством Лоханні, але будь-якими засобами він бажав втекти, він повинен підкоритися всім цим у першому терміні, і втратити всю свою справу, на якій Єнцеслав сам поставив меморіал, який ми отримали. На посвідчення чого скріплено нашими печатками. Вчинено і дано у Львові в день святої Агнеси Богородиці, року Господнього тисяча чотириста сімдесят другого, в присутності знатних і шляхетних панів Логанна де Куликова Субдапіфера, Петра Спиклоського Субпінцеруа Львова, Петра Чебровського, Пауля Клуша де Кросно, Рафаеля де Стрептова та інших при вищезгаданих вірних свідках.