На генеральному зібранні в Пйотркуві 21 листопада 1470р.
Казімєж Ягеллончик затверджує розмежування сіл Дуньковіце та Лас.
зроблені комісарами.
В ІМ'Я ГОСПОДА Амінь. Для того, щоб вчинки людей, що пройшли крізь час, могли залишитися в пам’яті наступного покоління, кмітливий людський стан привчив їх їсти кінці листів і анотації свідків пам’яті решти. Відповідно, Казимир, з ласки Божої, є королем Польщі, а також земель Кракуї, Сандомірії, Сіради, Ланчічі, Куяуї, великим князем Литлівської, Русько-Прусської, а також володарем і спадкоємцем земель Кульменсіс, Ельбіугенсіс, Померанія тощо на вічну пам’ять питання, ми позначаємо тенор присутності, для кого це доцільно, всім, попередньо до душ і прийдешніх, ви будете знати про це, як через шляхетного Шпіткона де Ярослава, камергера Перемишльського, нашого вірного коханого, подав вам у смиренній петиції, що містить наступний його лист, який наші комісари в колишні часи встановили межі між нашими королівськими добрами, тобто містом Дунковичем знизу і його містом, що зветься Лаш на інша сторона, надана ними, була призначена, і правонаступники стверджують, що демаркували ті самі кордони, накреслили їх і визнали їх, підтвердили, затвердили та ратифікували. У передмові до кожного листа уповноважених про обмеження грансьєра тенор передається від слова до слова та є таким.
Ось демаркація комісара від 17 жовтня 1470 р., надрукована вище під номером. LXIII. Потім підтвердження читається далі: