Пергаментний оригінал, цілком добре збережений, але без печатки та шнурків від неї, знаходиться в архіві перемишльської капітули лат. обр. Люб'язності о. каноніка Лобося та посередництву п. М. Блажовського я завдячую тим, що зміг тут скопіювати цей оригінал. На зворотному боці кілька написів, один сучасний, рукою, дуже схожою на оригінал, звучить: Cor et Coli [що, напевно, має означати: correctum et collationatum (виправлено та звірено)], другий, рукою також майже сучасною, подає зміст диплома. Згідно з двома іншими написами, цей документ облятовано двічі: «w ziemstwie przemyskiem feria quarta post festum s. Annae matris Deiparae Virginis Mariae proxima die videlicet 28. mensis Iulii a. d. 1773 ad personalem oblationem generosi Matthaei Filipowski castrensis Premisliensis subdelegati iurati et illustrissimi episcopi Premisliensis plenipotentis» [у перемишльському земстві в середу після свята св. Анни, матері Богородиці Діви Марії, найближчого дня, а саме 28 місяця липня р. Б. 1773, за особистим поданням шляхетного Матвія Філіповського, присяжного субделегата перемишльського гродського суду та повноважного представника найсвітлішого перемишльського єпископа], а вдруге в сяноцькому гроді «feria secunda post festum s. Lucae evangelistae videlicet die 25. mensis Octobris a. D. 1774 ad personalem oblationem adm. rndi. Antonii Goliszeski in Odrzykoń curati» [у понеділок після свята св. Луки євангеліста, а саме 25 дня місяця жовтня р. Б. 1774, за особистим поданням вельмишановного Антонія Ґолішеського, пароха в Оджиконі]. Друкував же цей документ спершу за тим самим оригіналом не названий на прізвище видавець у часописі: Przyjaciel Chrześciańskiej Prawdy [Друг християнської істини] (Перемишль 1833. Річник I, зошит I. стор. 100—104), потім, не знаючи про цей відбиток, К. гр. Стадницький у творі Synowie Gedymina — 253) за копією з львівської табули libr. testamentorum nov. 56 p. 155 [кн. заповітів нов. 56, стор. 155]. Головніші помилки, допущені в «Przyj. Chrz. Pr.», подаю нижче в примітках, помилок, що знаходяться у відбитку К. гр. Стадницького, не називаю, вже хоча б тому, що, маючи оригінал перед
Нам не потрібно турбуватися про сам друк, хоча це ретельна, але не дуже точна копія.
Цей привілей подав на затвердження королю Сигізмунду I тодішній перемишльський єпископ і коронний підканцлер Мацей Джевіцький, а король його затвердив Piotrkoviae in conventione generali feria quarta post dominicam Reminiscere proxima (27 Lutego) anno domini millesimo quingentesimo decimo, regni nostri anno quarto [у Пйотркові на загальному сеймі в найближчу середу після неділі Reminiscere (27 лютого) року Божого тисяча п'ятсот десятого, нашого правління року четвертого]. Це підтвердження не містить, окрім звичайних формул і подробиць про те, що маєтності, згадані в документі Марії, перебували також у 1510 р. у володінні перемишльських єпископів (вони, зрештою, і сьогодні є їхньою власністю) і що печатка при оригіналі була зламана, нічого важливого, за винятком численного ряду свідків, який звучить так: