'-) I) Цей документ є фактично дослівним повторенням привілею, виданого князем Олександром у 1407 р. Ми друкуємо його ще раз цілком, тому що ми помітили в ньому, по-перше, важливі граматичні та мовні особливості, які в жодному разі не можуть бути байдужими для філолога, а по-друге, тому що ми знаємо, що втрата оригіналу привілею, виданого князем Олександром, могла б породити різні палеографічні сумніви, які лише з цієї буквальної копії можна розв’язати більш-менш переконливо.
[h] a* Oifrop'K, деякі люди розуміють ці слова як синоніми, що визначають одне одного, і перекладають їх (Ob. e.g. Hażdeua Archiva istorica I. 13) так: І той, хто везе вас до Бистриці в Угорщині, платить у Сучаві тощо. Але з огляду на все, здається, що це тлумачення не зовсім правильне. Важко припустити, що видавець документа, який тільки сказав, що вивіз сукна до Угорщини та до Басарабів не підлягає ніяким обмеженням: Тому нічого не залишається, як вставити сполучник h між словами: a«' KHCTpHitH і a* OyropTi, і розуміти це місце так: А хто візьме своє сукно до Бистриці і взагалі до Угорщини, платить в Сучава і т. д. А що це місце вже так розуміли, найкраще свідчать привілеї князів Петра (під No *VII) і Стефана Великого (під No *VIII), в яких буквально читаємо: Jl kto H,«fT[k] iiOKtBTH coyKHC A'? Khctphi;h H A* Ов'роп'кіра, що повезе полотно до Бистриці й Угорщини. Так само фраза: fi koah ca KcpoTHTk Hcf-k] Ot/ropii^a при поверненні з Угорщини, яка повторюється в усіх документах цієї родини, доводить, що відправники мали на увазі не тільки Бистрицю, але й Угорщину взагалі. І хоч ми дуже сумніваємося, що львівські купці, які мали значно зручніші й коротші дороги (Об. перш за все Szaraniewicza: Давні русько-угорські дороги через Карпати, CrapiiHuń nyrn pycKO-yropcKil Mepe3'b Kapiiarti, Львів, 18(59), з дозволом їздити до Угорщини до Молдови та Бистриці дуже часто користувалися нею, але це було не неможливо, а звідти вони йшли до Бистриці, хіба їм було байдуже дістатися до північної Угорщини, а звідти до Бескидів повернутися до Львова?
аж до Бистриці, чи не могли б вони, якби ще не продали конфісковане і продане добро, від Бистриці аж до Молдови і тільки тоді, до Сучави та Чернівців, повернути до Львова.
*) Цей документ написаний на пергаменті TC/s сантиметрів завширшки і 53 сантиметри заввишки: почерк дрібний, але завжди більший, ніж у наступних документах, і більш видовжений, а колір чорнила коричнево-жовтий; велика державна печатка на червоному воску, оточена таким написом: nCiHflTL IG). 0T6t^!^Nn, B06FiQA1i H POGnO- AflP^B 36MA1i MOAAnilGKOH.