Але можливо. що деякі уривки були вставлені в оригінал. Тому малоймовірно, що оригінал містив: «dum cdii danV\, або іншими словами, що король сказав би: «ти будеш платити два гроші на рік із лену або садиби до нашої скарбниці, доки інші платять». Немає такого обмеження в подібних грантах і правилах. Можливо, що вони були вставлені сюди в 16 столітті, коли така плата взагалі припинилася, і це було зроблено, щоб показати що правителі тепер також мають право на широке звільнення.
Нарешті, я не наважуюся сказати, чи якесь із наступних суджень не було вставлено пізніше і не було включено до самого оригіналу.
Отже, з цього довшого аргументу випливає: я вважаю цей документ автентичним, а саме невдалим перекладом з російського оригіналу з іменами двох свідків, наданими перекладачем, і, мабуть, одним абзацом, згаданим вище, вставленим у оригінальний текст.
Цей документ цитується у праці Михайла Гарасевича «Annales Ecclesiae Ruthenae» [Літописи Руської Церкви], стор. 66. Автор, навівши короткий уривок з документа, каже: «З цього указу випливає, що тоді до руського перемишльського єпископства належали маєтки Стрілки, Тисовиця, Плоске, Леліна, Потік, Волошинова, Воля Коблянська, Завадка, Лужок, Нагуєвичі, самбірська солеварня, Созань, Малковичі, Тарнавці, Гнівновичі, Кальників, Малі Стубенці, Макунів, Короставиці, Дзевенчиці, Боневичі, Плешовичі, Грохівці, Яксманичі, Комарничі тощо». Наскільки це цитування є точним і вірним, міг переконатися кожен, хто прочитав уміщений вище документ.
*) Має бути: fratrum nostrorum dilectorum, звичайно.
^) Servicium, можливо, senitorum або servicii, тобто слуги.
^) Мабуть радше tvladistu:u.
•*) Scilicet: Jioc порядок.
^) Це згаданий костел Св. Яни в Перемишлі.
*) Насправді тут мав би бути четвертий відмінок, залежно від подальшого damus et donamus, але такі помилки тут повторюються постійно.
') Села Валава, Гнатковіце, Тарнавце в районі. Перемишль, сьогодні лише перша власність Перемишльського єпископства. гр.
*) Такого села сьогодні нема, може Неновіце в повіті. Ярослава, сьогодні приватна власність.
') Мабуть Кальників в пов. Мосціцьке приватна власність.
«•) В Галичині є з десяток сіл з назвами: Монастерж, Монастер, Монастерек, Манастер, Манастерж, Манастерек, Манастерцець.
«) Грушовіце Ярославського повіту, Стубієнко Перемишльського повіту, Макунів Мошчицького повіту, Велуніце Перемишльського повіту, Коростовіце Рогатинського повіту, Дзєвєчице Перемишльського повіту, Боньовіце Бірчанського повіту, Бушковіце, Плешовіце, Гроховце, Якшманіце, Корманиці та Клоковіце в Перемишльському повіті, сьогодні лише Велуніце належить Перемишльському греко-православному єпископству.