Сер Джордж, кушнір, наш проконсул. Лорд Клеменс Каден, консул, Георгій Ґебель, наш нотар, і Ларосклі Морнштайн, молодий хлопець із Кракова, визнали корару нам, як самі Корани, у львівській в’язниці братів ордену святого Домініка Ростакіса, вірменина Львова, перед боргами там, утікачі манони разом із своєю законною дружиною визнали себе утримуваними об’єднаними. і неподілених рук, сто сімнадцять Huugaricales лорду Бенешу Краківському, обіцяючи разом і сплатити неподільний борг вищезгаданого перед ним на теперішній час сім флоринів і тридцять флоринів від сьогоднішнього дня, щоб віддати на шість тижнів у руки вищезгаданого лорда Клемента де Кадена вищезгаданому лорду Ларошу, переданому вищезгаданим лордом Бенескла і знову ще тридцять флоринів через шість тижнів після вищезазначеного терміну оплати в 30 флоринів у руки вищезгаданого лорда Георгія Пелікуса, нашого вірного інтерконсула. Релюура, однак, з’єднаними руками пообіцяв борг сплатити п’ятдесят флоринів пану Бенешу на свято святої Агнеси, яка прийде поруч із Леополісами. Діяли в день Illlta наступного дня після кайданів святого апостола Петра.
Acta officii Consularis T. I. pag. 270 немає 656 попереднього 1474.
') Порівняйте наступний документ № LXIX.
LXIX.
(У Львові) 5 грудня 1474 року
Львівські радники йдуть до короля скаржитися на вірмен, які користуються покривалами його опікою дружина вірменина Ростакіса, яка не хотіла віддати їй борг обтяжливим і просити у царя принципового вирішення цієї справи.
Найсвітліший принц і лорд, наш найщедріший лорд. Ростакіс, вірменин з Леополіса, пішов у в'язницю перед своїми боргами, отриманий собі від Бенеша, громадянина