Частина 4

Ми знаменуємо Петра де Харбіновіце, генерал-капітана Росії, і т. д. (sic), згідно з особливим указом нашого наймилостивішого пана Короля, разом із дворянами та теригенами, написаними вище, на liraitaciom circurafereutialemāue розмежування кордонів між містом Premisliense згаданого пана Короля з одного боку та спадщиною Жиравиці'), сказаною благородний лорд Добеслай, succamerari Росії, що спускався з інших сторін, нас вели туди старійшини, які були покликані з обох сторін за збігом загального права з метою визнання спадщини між двома сторонами. Починаючи спочатку від найвищої річки згаданої Вєпрниці, переходячи безпосередньо до згаданого потоку Роятин і брукованого конімунуму, яким іде від Премислії до Ларославця, вони сказали, що згадані старійшини вважали одну частину міста прилеглою до міста, але інший спадкоємець згаданої спадщини належав до спадщини самої Жиравиці, і до тієї ж частини з обох сторін, а саме: адвоката і консулів juratisąue згаданого міста, що також сподобалося сейму сеньйору Добеславу, камергеру Росії, самому виданому тими ж старостами. Тому ми разом з нижчепідписаними вельможами і вельможами Росії, цілком побачивши і вважаючи виховання того староства справедливим і розумним, не нападаючи на нього ні в якій частині, обмежили самі кордони таким чином і розрізнили їх по колу, вирішуючи на теперішній час: отже, починаючи спочатку від найвищої ріки, що зветься «Вєпржніца» і пройшовши прямо аж до річки Роятин і спільної дороги, яка йде на с. Laroslawiec, між якими річками кордони інші копці ми поставили і поставили відразу одну за одною. Так, однак. що сторона державна буде дивитися на державу з тих висот; але інше прилягання до згаданого міста від тих самих кордонів до згаданої спадщини Жиравиці доведеться шукати. Ці межі, таким чином виділені й обмежені нами між містом Прерайслія та спадщиною Жиравиці, стоятимуть і повинні стояти непорушно на віки вічні, так що щодо решти жодна сторона з тих самих сторін не буде зобов’язана рухати будь-що проти будь-кого в приміщеннях у будь-який інший час чи момент, і справді зберігати мовчання назавжди. На свідоцтво цих листів, до яких прикріплена наша печатка. Діяв у згаданому місці обмеження кордонів у четвер, напередодні святої Маргарети року Господнього тисяча чотириста двадцять п’ятого, в присутності знатних панів Sencoiie de Sienna ^), Iwano de Rokitnica, Nicolao de Mylczyce, Peter Bogdanowicz, Goląbcone de Zamiechow, Butkone de Zaborze, Fredrone de Pleszowice, Fedkone de Bolestraszyce, Conrado de Chusienice. Laskone de Mycnice, Bernardo de Stobro і Nicolaus de Orzechowce, спадкоємці та багато інших свідків преніси.