Mandatum Regiae Maiestatis [За наказом Його Королівської Величності].
Текст цього документа витягнуто з підтвердження Сигізмунда I d. d. Wilnae feria quarta post dominicam Laetare proxima [даного у Вільно в найближчу середу після неділі Laetare] (10 березня) anno domini millesimo quingentesimo tricesimo quinto [року Божого тисяча п'ятсот тридцять п'ятого], повтореного у привілеї Сигізмунда Августа d. d. Cracouiae feria tercia post festum sancti Bartholomei proxima [даного у Кракові в найближчий вівторок після свята святого Варфоломія] (27 серпня) anno domini millesimo quingentesimo quadragesimo nono [року Божого тисяча п'ятсот сорок дев'ятого]. Пергаментний оригінал останнього знаходиться в бібліотеці греко-католицької капітули в Перемишлі під сигнатурою A. 14. Печатка відпала, залишився лише шнурок із зеленого та рожевого шовку.
Підтвердження Сигізмунда Августа відбулося з оригіналу Сигізмунда I: «представлені перед нами превелебним Антонієм Радоловським, владикою перемишльським і самбірським, пергаментні грамоти, написані нижче, скріплені меншою печаткою нашого божественного батька, підвішеною на шовковому шнурку», тоді як первісний привілей Владислава Ягайла вже Сигізмунду I був поданий лише в копії. Бо король Сигізмунд I висловлюється у своєму підтвердженні про це таким чином: «прибувши перед наше лице, превелебний отець Лаврентій, владика перемишльський, оплакавши велике лихо, якого, як він пояснив, він зазнав від вогню під час пожежі церкви чи синагоги їхнього руського обряду в нашому місті Перемишлі, в якій не лише майно і статки як його власні, так і церковні, але також церковні прикраси, а також грамоти і привілеї повністю згоріли, копії яких, правдиво, як він сам стверджував, переписані з оригінальних грамот найсвітлішого покійного короля Владислава, нашого діда, і князя Лева, він представив перед нами і наполегливо просив, щоб ми зволили зміст їх, а особливо короля Владислава, внести до наших грамот і нашою владою водночас та указом схвалити і підтвердити. Зміст цієї копії грамоти найсвітлішого короля Владислава був такий»:
Ось привілей, надрукований вище, за яким йдуть такі слова, що стосуються розглянутого питання: