Коли, отже, як ми отримали, до братства ремісників, майстрів і ремісників міста Леополієїс, хоча приєдналася невелика кількість людей, завдяки чиєму братству та благодійній підтримці церква Пресвятої Богородиці Леопольської Марії була щедро прикрашена забезпеченням і прикрасами для божественного поклоніння, на хвалу Всемогутнього Бога і Пресвятої Марії, божої матері, і завжди з радістю, молитви душі охоче віддають. тих вірних, які померли, але тих, хто бажає нас. щоб саме вотивне братство могло послідовно отримувати збільшення людей, що збираються в те саме місце, не вірячи цьому. усі та неодружені обох статей включені в раціон братства та мають право приєднатися до майбутнього. ті з того самого братства, які відвідували меси померлих і встановлені yigilias, вислуховували з derocione audieriiit і робили внески, необхідні для богослужіння (sic), або молилися Отче наш, Радуйся, Маріє, Символ Віри, і в тих самих месах приносили жертви Господу, чи несли вони якісь тягарі згаданого братства надто часто, коли вони це робили, розкаялися та зізналися, справді взиваючи до покут, наказаних всемогутнім Богом милосердя блаженного Петра і Тією самою владою апостолів Павла, ми послаблюємо сорок днів відпустів у Господі і даємо їм дари. Крім того, індульгенції, надані або експостульовані згаданому братству іншими високопреосвященними та преподобними отцями, панами єпископами.... Але тому, що коли надається бенефіція, вона надається через обов’язок. тому згадані брати та майстри лютнерів повинні сплачувати їгіли кожні чотири сезони відповідно до звичайного звичаю, а за дзвоніння в дзвони вони повинні будуть платити вісім полонік, і не більше, ніж зазвичай; Робота і потреба в жертовниках була в зимній порі, і вищезгадані майстри зобов'язані були вільно давати вівтарям, придатним для вівтарів, зі сливами ^) легко перевозити і на віки вічні. На посвідчення чого наша печатка прикріплена до цього документа. Дано у Львові в четвер перед Літною неділею тисяча чотириста сімдесят четвертого року Господнього.
Внизу на пергаментному ремінці сургучна печатка Львівського Архиєпископства, ще одна печатка на тому ж ремінці потерта до невпізнання. Таким чином, цей привілей передбачений і описаний в Аркла. ni. Львів. Оригінал мав бути у володінні маєтку гончаря.
кам'яне вугілля.
■*) Не маючи під рукою оригіналу, я мушу подати це речення так, як я його знаходжу в копії, не маючи можливості відновити текст, який тут явно переплутаний.
LXVIII.
(У Львові) 3 серпня 1474 року
Львівські радники свідчать, що вірмен Ростакі втік через борги
Разом із дружиною віддався до львівського домініканського монастиря сплатити ці борги у визначені дати.