Ось привілей Спитка з Тарнова від 5 листопада 1430 р., надрукований вище під m\XXXIX. Далі у конфірмації владики Петра говориться:
Ми, з іншого боку, вважаючи благання вищезгаданого Марцісія справедливим і відповідним розуму, і (благочестивим справедливим прохачам не можна відмовити в згоді, з волею і кузенами Єнерабілуна та почесного прелата і каноніків капітула церкви Премислі, приписний привілей у всіх пунктах, пунктах, умовах і статтях усього такого обміну та обміну, законно і без будь-якого шахрайства. Цим схвалюємо, ратифікуємо та підтверджуємо присутніми, що відтепер і назавжди наша печатка та капітул прикріплені до благородного Бенедикта Префекта, Магістра Михайла Архідиякона та Офіціала.
Петру Кустодію, Франциску де Оржеку, каноніку Премислієнсу, Лохамію де Кранстоу, спадкоємцю, Миколі де Ларославу, вівтарнику, Лакобу де Радславиче, Миколі де Доб'яу, спадкоємцям, свідкам обітниць та іншим, гідним довіри.
Ману Мартіні Лохануїс із Сохачева пише R{reverend) 'P[etri).
Пергаментний оригінал зник в архіві консисторії в Перемишлі. Обидві печатки та їх зав’язки відпали, про що свідчать 4 круглі отвори в пергаменті.
На зовнішньому боці читаємо: «Року Божого 1693, а саме 1 березня, під час генеральної візитації пред'явлено привілей Петра, єпископа перемишльського» [Anno domini 1693 die vero 1ma Martii circa uisitacionem generalem reproductum privilegium Petri episcopi Praemisliensis]. Підписано: «Андрій Подольський, архідиякон, генеральний візитатор, власноруч» [Andreas Podolski Archidiaconus, visitator generalis m(anu) propria]. — Згідно з другим написом, цей документ було подано 12 листопада 1722 р. під час візитації, призначеної єпископом Кшиштофом Яном Шембеком.
') Це слово написано на вишкрябаному місці, але тією самою рукою і тим самим чорнилом.
XLVI.
у Пйотркуві 28 серпня 1447 року
Казимир Ягеллончик, посилаючись на колишній привілей короля Казимира В., звільняє міщан Пільзна від сплати мита у Войничі.