Частина 14

З ласки Божої ми, Петро, воєвода і господар Молдавської землі, оголошуємо цей наш лист відкрито кожному, хто дивиться або чує цей лист, читаючи його, і де кому потрібно, що наші друзі, львівські міщани, постали перед нами і принесли великий привілей, який вони мають від нашого отця Олександра воєводи, і просили нас полегшити їм мита згідно з тим, як їм встановлено в цьому. дуже старий привілей. І тому ми, порадившись з нашими панами і з нашою порадою, залишили їх у цьому законі і постановили, щоб їхні купці торгували [буквально: ходили] по нашій землі з тією самою свободою, як і раніше, а мита, які вони повинні платити за свої товари, повинні сплачуватися таким чином: Перш за все, коли ми починаємо з місця, де платять головне мито, львівські купці на складі в Сучаві зобов’язані платити з сукна, за кожний штраф три. groszy. А за дрібниці, до яких належать різні речі, як: полотно, оксамит, сукно недороблене, ножі, штани, коси, пояси і тому подібні дрібниці, що звуться дрібницею, то за прання в Сереті також повинні платити три копійки за штраф. А коли купують татарські товари [т. турецькі] в Сучаві, а саме: шовк, перець, камча, тебеньки, ладан, грецька кислота або імбир, то там повинні платити [т. j. на головному миті в Сучаві] також три гроші від штрафу. А коли купують татарські товари в інших наших містах, то там, де купують, платять по два гроші за штраф, а на головному миті в Сучаві завжди платять по три гроші за штраф, і можуть продавати, кому хочуть. Що ж до литовського та німецького полотна, то воно вважається страшною річчю, і платять за нього львівські купці в Сереті по три гроші за гі-зивну. А хто їде до Львова, той платить на головній мильній станції в Сучаві один грош за голову худоби, один грош за десять свиней, один грош за десять овець, по шість грошей за кожну кобилу, по шість грошей за кожного коня, по одному грошу за сотню білохвостих, по десять грошей за кожну сотню лисячих шкір, по чотири гроші за сто сірих овечих шкір, по два гроші за кожні сто баранячих шкір по одному пенні за кожні сто шкір худоби - сто пенні; а це Сучавський збір. А хто йде в татарську [турецьку] землю, той платить один карбованець сріблом за дванадцять недоуздків у Сучаві, тридцять грошей у Яссах, тридцять грошей у Лапушному і півкарбованця сріблом у Білостоку. Хто не поїде до Білостока, буде підлягати білостоцькому миту [т. j. він мав заплатити в Лапушні стільки ж, скільки мав заплатити в Білостоку. І відтепер у Тигіні мито не платять. А сторожі дають по дванадцять грошей за кожен візок. А хто хоче гнати худобу до татар [турків], платить за кожну голову худоби чотири гроші на головному миті в Сучаві, два гроші в Яссах і два гроші в Лапушні; і від ста овець у Сучаві шістдесят грошей, в Яссах тридцять грошей і в Лапушні тридцять грошей. Щодо мита, яке раніше було в Тигіні, то ми постановили, щоб віднині там не платили жодної копійки, але щоб мито віднині було в Лапушні. І це особливе мито з тих, хто йде до татар. А львівські купці мають утилізувати полотно на складі в Сучаві, бо в інших підконтрольних нам містах вони все одно не мають права виставляти його на продаж. Але на гроші, отримані від цього продажу, їм дозволено торгувати по всіх наших молдавських містах і купувати все, що їм подобається. І їм дозволено везти сукно до Угорщини і до Басарабів без будь-якої перешкоди з нашого боку. Однак той, хто везе своє полотно до Басараби, повинен заплатити три гроші на головному зборі в Сучаві та два гроші на кордоні в Бокові. І для цього. що він принесе?