Частина 12

■в нашім краї ми встановили і полегшили їх так: Kasamiirzód платить основне мито на складі в Сучаві «) за сукно, за кожний штраф того самого, три гроші [молдавські чи польські?]. А для татарських товарів ^) так:. шовк, перець, камча "), грецький квас, коли купують його в Сучаві, то платять там, [на головному миті] в Сучаві, по три гроша на кожен штраф того самого. А коли в інших містах купують татарські товари, то платять там, де купують, по два гроші за штраф, а в Сучаві навіть у цьому випадку три гроші за штраф і дозволено продавати, хто йде, до Львова платить один грош за худобу, один грош за десять свиней, один грош за десять овець, шість грошей за кожного коня, шість грошей за кожного коня, один грош за кожні сто лисячих шкір, десять грошей за кожні сто сірих овечих шкір, два гроша за кожні сто баранячих шкір, п’ятнадцять грошей із ста шкір великої рогатої худоби. А хто йде на Татарську [т. j. турецької] землі він платить з 12 недоуздків ") вагою один срібний карбованець у Сучаві, тридцять грошей у Яссах і половина срібного карбованця в Білому Груді"'). а лаобий не ходив до Білогорода, має платити в Тигині ") так само, як і в Білограді, окрім перевозів '*), а також за сторожу по дванадцять грошей на воз. А хто гонить худобу до татар '*) платить при головному миті в Сучаві чотири гроша за сотню, в Яссах '*) по два гроша за голову і в Тигіні по два. Грошей за голову, а в Сучаві по 60 грошей, а в Тигіні — по тридцять грошей. на ці гроші [т. j] їм дозволено ходити і торгуватися на всіх наших ринках. А якби хотіли вивезти своє сукно на Угорщину та Басараб [т. j. якщо вони хотіли провезти їх лише через країни Молдови, вони мають право зробити це без будь-яких перешкод. Але той, хто везе своє полотно до Басараба, повинен заплатити три гроші за кожен штраф на головному миті в Сучаві та два гроші за кожен штраф на кордоні в Бокові. А за товари, привезені з Басарабу "), особливо за перець, бавовну та подібні речі, в Бокові платять один карбованець сріблом за кожні дванадцять недоуздків, що важать половину карбованця срібла, а на головному миті в Сучаві платять один срібний карбованець за кожні дванадцять недоуздків. І хто везе своє полотно до Бистриці [і] Угорщини, платить у Сучаві три гроші за кожній штраф, а в Бані -") і півтора і в Молдові ^') півтора цента з штрафу. І коли вони повертаються з Угорщини, вони платять за кожну терчу -"), яку несуть із собою, в Молдавиті по два гроші і в Бані по два гроші за терч. А хто віз своє полотно до Брашова -^) платить три гроші за кожен штраф на головному миті в Сучаві, в Бокові -*) півтора гроша і в Тотрусі "*) півтора гроша. А назад із Брашова вони [купці зі Львова, Поділля та ін.] платять по два гроші за терцю в Тотрусі і по два гроші за терцю в Бокові. Що стосується коней [домашнього розведення], то тільки ті, вартість яких не перевищує трьох штрафів срібла, можуть бути вивезені з нашої землі без будь-яких перешкод. Так само угорські коні можуть експортуватися [тобто, можливо, лише транспортуватися?] без будь-яких перешкод з нашого боку [і без будь-яких подальших застережень з нашого боку??]. Щодо зборів, то коней [домашніх і угорських?] купці зі Львова тощо сплачують у тому місці, де їх купують, по чотири гроші за штуку, на складі в Сучаві від кожна штука окремо шість грошей, в Сереті —") два гроша і в Чернівцях два гроша. Хто візьме коней або кобил [Подільського], той зобов'язаний заплатити стільки ж, що належало йому в Сереті в Дорогуні -'), а те, що було платити в Чернівцях, платить у Хотині. І само собою зрозуміло, що мито за кобил є так само, як і коней. А хто купить худобу або овець або в Бокові, або в місті Романові "*), або в Бані, або в Немчі -'), або в інших підвладних нам містах, не треба платити за них мита ніде, тільки там, де їх купив ^°). В останньому випадку доцільно отримати штамп у митника. А в тому місті, де завершилась закупка, [львівські купці та ін.] платять за кожну голову худоби по одному грошу, за десять овець — по одному грошу, за десять свиней — по одному грошу, за сотню яловичих шкір — десять грошей, за сто баранячих шкір — по одному грошу, за сто сірих [овечих] шкір — по два гроші. А далі їдуть до головного сучавського збору. А в миті Serćce вони платять за дріб'язкові речі, особливо капелюхи, штани, сапси та мечі, і три гроші за кожен капелюх. А що перенесеться з нашої землі в Сучаву до Серету, половину того, що платять у Сучаві, повинні також платити в Сереті, на всьому, і на шкурах, і на вовні, і на вівцях; а це мито Серець. А в Чернівцях мито за німецький віз становить чотири гроші, за вірменський – шість, за голову худоби – один грош, за десять свиней – один грош, за десять овець – один грош, за коня – один грош, а за кобилу – стільки ж – по два гроші за голову. І на транспорті [т. j. при переправах через Прут платять за цілі німецькі вози і за вірменські, без жодної різниці, по чотири гроша за кожний; а це Чернівецький проїзд. А в Чернівцях не обшукуйте возів, а досить, щоб купець дав поручительство, що він не має у своєму возі товарів для оголошення [т. j. повідомлено митнику як: куниць, сріблястих, воскових та коней доброго домашнього розведення. А ціни на сукно у Сучаві мають бути такими ж, як у Львові. А львів'яни, що їдуть до Браїлова рибалити назад] на прикордонних митах або в Бокові, або в Берладі ^-), платити чотири гроші за штраф; і вони не повинні тримати воза та риби. І там, отримавши печатку митника, відпустив їх вільно [без сплати мита] аж до Сучави. А на головному зборі в Сучаві платять штраф по три гроші; і не спиняй їм ні воза, ні риби. Так само в Сереті зобов’язані платити півтора гроша штрафу, а не тримати воза чи риби. А в Чернівцях за воз риби платять мито, як і за будь-який інший віз. А щодо розплавленого срібла, яке львів'яни привезуть із собою з Угорщини, єдине наше виправдання полягає в тому, що нам дозволять купити в них стільки його, скільки нам буде потрібно; а решту, що залишиться, можна експортувати. Мунтанський і брашовський віск також є товаром, вільним для експорту, але за умови, що за прання в Bąków [львівські купці та ін.] платять один пенні за камінь, на складі в Сучаві один пенні за камінь і в Сереті один пенні за камінь. Так само угорські куниці також є товаром, який люди можуть експортувати, якщо платити за них у Бані півтора цента за штраф, на складі в Сучаві три центи за штраф, а в Сереті — півтора гіоші за штраф. Але ми залишаємо за собою право купувати в них стільки цих угорських куниць, скільки нам буде потрібно; а решта, як ми вже сказали, залишається їм як товар, вільний для експорту. Крім того, ми також дали їм право утримувати свій власний будинок [т. корчма] в Сучаві, але знову ж таки за умови, що цей будинок ні шинку поставити, ні пива варити, ні медовухи, ні м'ясних лавок розставити, ні хліба продавати. А якщо той, хто господарює в домі, забажає утримувати що-небудь із вищезгаданих речей, то його обов’язок з містом про це домовитися, і все це ми зробили для купців нашого господаря і польського короля, з усіх земель руських і подільських. І все, що ми вище написали, клянемося їм зберігати навіки, без лукавства і лукавства, ми і нащадки наші, і ніколи не порушувати в честі і вірі нашій задля святого християнського звичаю. А свідками цього були: пан Єжи, староста [староста] Дорогуський; пан Влад., [староста] Серецький; п. Оана, придворний ''*) з Сучави; п. Jiicko [Jacenty] і п. Еліаш, czzuik ^®). Крім того, були також посланці зі Львова, які робили цю роботу з нами, а саме: Мичко Куліковський; Зімірстан Чанис; Єржест [?] Ганис; Рус Ніккюс та львівський письменник Чанис. І щоб підтвердити все це, ми наказали нашому вірному logotheto ^'j видати цей наш лист і прикласти до нього нашу велику печать**). У Сучаві влітку шість тисяч дев'ятсот шістнадцятого 8 жовтня.