Частина 12

*) Гаждеу (Archiva istorica l. c.) перекладає це місце буквально так: Eu Io Mircea, mare voevodu și domnu a toata terra ungro-romana și alla partiloru de peste munti [Я, Іо Мірча, великий воєвода і господар усієї Угро-Влахії і частин за горами] — і виводить, звичайно, прикметник «запланинський» від слова «планина» = пол. połonina, у множині połoniny = гори. Беручи речі строго, ми б власне і самі мали перекладати це місце буквально так: Я, М., воєвода і пан усієї угро-волоської землі і належних до неї заполонинських маєтків тощо. Зваживши, однак, що згадані тут полонини не є по суті (Див. між іншим відповідні зауваження Венеліна в його «Влахо-болгарския, или дако-славянския грамоты», С.-Петербург, 1840, стор. 20—21, а також зауваження Даничича в його «Рјечник из књижевних старина српских», Београд 1863—64, т. I. 309 і т. д.) нічим іншим, як тільки так званими Трансільванськими Альпами, ми віддали перевагу цьому більш узвичаєному і дещо зрозумілішому виразу і назвали належні мультянським господарям «запланинския страны» не заполонинськими, а заальпійськими маєтками краї]. Зазначимо, однак, що слово «заальпійський», transalpinus, мало в румунській дипломатиці ще й інше, цілком відмінне від вищенаведеного і дещо ширше значення. У латинських документах, навіть у тих, які були видані (Див., напр., документи, видані в Дипломатичному кодексі Догеля I. 597 sqq., або хоча б тільки документ, вміщений у цьому виданні під № *III) самими ж мультянськими князями, під словом transalpinus розуміли не самі лише мультянські маєтки в Угорщині (Фогараш, Омлаш та інші), але й мультянські маєтки як такі, тобто маєтки мультянських князів узагалі. Іншими словами, це означає, що, видаючи документи латинською мовою, мультянські князі просто пристосовувалися до способу бачення угорських і польських писарів, і разом з ними називали свої землі краєм, що лежить не по цей, а по той бік трансільванських Карпат, а себе самих не duces cisalpini [цизальпійські князі], а duces transalpini = заальпійські воєводи. А що Планина, полонина, означала по суті весь трансільванський хребет Карпат, більш-менш аж до витоків Бистриці (притоки Серету) і Тиси, ми можемо зробити висновок, між іншим, також і з того, що молдавські князі — просимо порівняти, напр., документ молдавського князя Романа з 1392 року (в Архіві Гаждеу I. 18) — називали себе також воєводами, що панують над усією молдавською землею, від Планини аж до моря: Воєвода обладая землею молдавскою, от Планины до моря.