Частина 14

30 а знає ®) дають і)0 три копійки зі штрафу; і не беріть рибу за мито, але не беріть з собою машину. А в Сереті дають від штрафу до півтора гроша; і не бери рибу за мито з воза. А в Чернівцях за воз риби платять таку мито, як і за всякий інший; і не беріть рибу. А коли львів’яни привозять із собою полотна чи будь-які товари, то нехай ніхто не сміє силою, без грошей і без волі взяти в них жодного ліктя, ні митник, ні бояри, ні навіть ми самі. І якщо нам знадобиться тканина або будь-який інший товар, у більшій чи меншій кількості, ми, або наші збирачі податків, зобов'язані виторгувати їх у них і, заплативши за це, взяти те, що нам потрібно. Ми також маємо право купувати в них розплавлене срібло, яке львів’яни привезуть із собою з Угорщини, коли воно нам буде потрібно, за готові гроші; і все, що залишилося, їм дозволено вивезти з країни. І їм також дозволено вивозити з країни мунтанський віск і угорський віск, однак із застереженням, що на прикордонному зборі в Бокові, відповідно в Берладі чи Бані, вони платитимуть один грош за камінь, у Сучаві також один грош за камінь, а в Сереті один грош. А угорських куниць можна вивозити з країни за умови, що прикордонне мито в Бані чи Бокові сплачують купці зі Львова і т. д. півтора цента за штраф, у Сучаві три центи за штраф і в Сереті півтора цента за штраф. Але ми також маємо право купити в них цих куниць, коли вони нам будуть потрібні, за готові гроші, тому вони можуть забрати тільки те, що залишилося. Крім того, ми дозволили львів’янам утримувати свій будинок у Сучаві за купецьким звичаєм, з застереженням, щоб вони не заводили в цьому будинку ні корчми, ні ятки, ні пивоварні. Однак, якщо особа, яка буде відповідати за цей будинок, все ж бажає утримувати згадані тут речі, нехай домовиться про це з містом. І робили ми це в першу чергу для купців львівських, як для підданих нашого господаря і польського короля, так і для купців усієї Руської землі та Поділля. І все, що ми вище вказали, ми клянемося їх зберігати навіки і без всякого лукавства і лукавства виконувати на віки вічні - ми і нащадки наші - і ніколи не порушувати їх, в нашій честі і вірі, за святим християнським законом. А свідками цього були: найвища королівська рада, пани Миколай Предбор і Сєдомірські, що були тоді з нами як посол від нашого пана і короля; і наші панове, молдавська рада, а саме: пан Дума Браєвич, пан Станчу, пан Пьотр канцлер "), пан Байчан, пан Вана Пинтич, пан lioste [Konstanty] Danowicz, пан Козьма Шандрович, пан Щибор придворний, пан Пйотр пиркалаб "), пан Данчу pyrkałab, пан Mikołaj postelnik"), а нарешті пани та радники львівські, що в той час перебували у нас і цю справу з нами владнали, котрих звали: пан Білик, пан Фрідріх, пан Нікель Абрик, пан Юнь, пан Корім Барк, пан Прокоп, пан К^унце, пан Мартин Буре, пан Каспар, пан Міско письменник. А для ще більшого підтвердження всього тут написаного ми наказали нашому вірному логотету Петру видати цей лист і прикріпити до нього нашу печать. Писав Теодор Проданович у Сучаві в літо 6964, місяця червня, дня 29-го.