Щодо прийнятих нами назв: «земель молдавської та мултанської», то це ґрунтується на тому, що (і це в кожному разі найголовніший доказ) самі румуни розрізняють у такий спосіб північні частини своєї країни від південних, визначаючи перші словами: Moldova, або terra moldoveneasca [земля молдавська], а другі через: Muntenia або terra munteneasca [земля мунтянська]. А що ця номенклатура не є ані випадковою, ані новою, свідчить насамперед та обставина, що вже італієць Бонфініо, який майже все життя провів в Угорщині *), а отже, як історіограф і друг короля Матвія Корвіна, міг достеменно знати про все, що діялося і говорилося в сусідніх країнах, у своїй відповідній праці, Rerum Ungaricarum libri XLV [Книги угорських справ XLV], Viennae, 1744, стор. 21, відгукується про цю справу таким чином: «Ad Tibiscum usque spatiatur, quod Montanae Daciae caput est, quam Ripensem plerique dixerunt et nunc Montanam Valachiam appellant. Altera vero Valachia, cui Moldaviae nomen est, inter Istrum et Tyram, ab Hierasso, Montanae Valachiae termino, ad Euxinum usque Pontum extenditur» [Вона простягається аж до Тиси, що є столицею Гірської Дакії, яку більшість називала Прибережною, а нині звуть Гірською Валахією. Інша ж Валахія, що має назву Молдавія, між Дунаєм і Дністром, від Серету, кордону Гірської Валахії, простягається аж до Понту Евксинського]. Те саме підтверджують також і ці документи, в яких, починаючи від 1407 р., постійно повторюється фраза: «А мунтянський **) віск і брашовський вільно їм є». Підтверджує це далі й Мартін Кромер, який у своїй праці De origine et rebus gestis Polonorum [Про походження і діяння поляків], Basileae, 1568, стор. 213 ''), говорячи про поділ волохів на дві частини, тих, що мешкають на схід і на північ, називає молдаванами, а тих, що мешкають на південь від трансільванських гір, називає мултанами і додає: «Muntani *) a nostris, a caeteris vero Transalpinenses vocentur» [Мунтянами *) нашими, а іншими ж трансальпінцями звуться]. Так само й у праці Polonia, sive de situ regni Poloniae [Польща, або про розташування Польського королівства], у Міцлера Historiarum Poloniae collectio magna [Велика збірка історій Польщі], Varsoviae, 1761, стор. 118, констатувавши, що є два господарі, з яких одного іменують латиною Transalpinensis [Трансальпінський], а другого Moldavicus [Молдавський], Мартін Кромер якнайвиразніше засвідчує, що цей останній називається поляками господарем волоським, а перший мултанським: «quorum hic a nostratibus peculiariter Valachiae palatinus dicitur, ille vero Multanicus» [з яких цей нашими особливо волоським палатином зветься, а той же мултанським]. До цього ж висновку приходить, зрештою, також і історик
') Назва Молдови походить від, як слушно зауважив Самуїл Твардовський у своїй праці, короля Владислава IV, Лешно, 1650, стор. 53, «з малої Молдави», що проходить через країну з північного заходу і впадає в Серет, на стороні Дунаю; ім'я Мултан, точніше Мунтан, від Рум. Мунтенія, з рому. слова muti, wow. montes, гори. Таким чином, Мултани означають половину волоської (тобто румунської) гірської країни.