Негайні справедливі капризи Пітера не залишаються вільними, і відтоді лорд Кастелланус зміг заволодіти половиною згаданого міста, басейном, млином і таверною. І сам він, Procopiis ipsuii doiuiuum Castellanus, зобов'язаний захищати, захищати і визволяти від усякої людини scxiis з обох сторін, згідно звичаями землі, згідно з приписом землі. Але якщо він не захищав або не визнавав вторгнення, і з міркувань закону дозволив, щоб на нього посилалися закон про терор або гарнізон Леополіса, тоді він був зобов’язаний підкоритися в перший термін і програти всю свою справу, не втікаючи від володаря Кастилії чи його наступників за будь-яким правом, королівськими листами, марками, експедиціями, легаціями, приписами, генеральними радами, правда. або простих вольностей, ані отримання інших від округу для більшого, ані для будь-якої іншої справи, придуманої для нього фактично допоміжної. І що б він не отримав за підтримку, він повинен повністю втратити свою справу. На першому терміні доленосний лорд Кастеллан зможе відшкодувати самому Прокопію або його наступникам усі його прибутки та збитки, нібито в обов’язковому порядку. Також не можна виловлювати або виловлювати рибу в тому самому басейні доленої корави до сплати зазначених марок nonagetu. І на цьому лорд Кастелан поставив меморіал, який отримав вирок. На посвідчення чого скріплено нашими печатками. Вчинено і дано у Львові, праворуч Пієгалі, в п’ятницю, в самий день одинадцяти тисяч іргінів, року Господнього тисяча чотириста вісімдесят п’ятого, в присутності великих, вельможних і знатних панів Лакобо де Дамбно з Кастеллано і капітана Кракова, Матія з Bn3'u з Поснана, Спитконе з Ларослава з Сандомірі та капітана Росії General, Lohannc з Pilcza з Росії, Lacobo з Buczacz з Podolieni, Dobeslao de Bjscbow Belzensi Palatines, lohaune de Olesko Castellano Malogostinensis, Cleophe de Mlodowycze Tribune Sniathinensis, Andrea de Swyrsz Gladifero, Nicolao Carnkowsky Subdapifero Leopoliensi та багато інших.
Пергаментний оригінал у Львівському міському архіві № 265. На пергаментних стрічках підвішені дві печатки, витиснуті на звичайному воску, перша — суддівська герба Леліва, друга — печатка суддівська, майже повністю знищена.
') Порівняй № LIV і LXXVIII.
LXXXIII.
У Львові 23 жовтня 1485р
Ґунтер із Сеняви, суддя, та Ян з Високого, земельний суддя львівський, визнають дійсність розмежування між Зимноводою та Львовом, зробленого колись королівськими комісарами: Анджеєм Одровонжем зі Спрови, воєводою і старостою руським, та Єжи Струміла, камергером.
Львів.