Частина 6

[ці]лі тижні. Якщо ж учень захоче навчатися ремеслу, він повинен служити майстру три роки і дати в цех один фірдунг. а коли він вивчиться і відслужить ці три роки, то його майстер повинен одягнути його на одну марку гелерів, або дати за це одну марку гелерів, щоб він був ще стараннішим у своїй службі. Якщо ж станеться так, що він у роки свого учнівства втече від свого майстра, то він повинен відшкодувати своєму майстру за його зусилля, харчування та збитки сповна, за звичаєм ремесла, якщо ж він знову захоче навчатися ремеслу, то повинен почати все заново, і жодного учня не можна приймати без волі та відома цехмістрів. Майстер повинен дати підмайстру розрахунок після повного робочого тижня, а хто вчинить інакше, штраф — пів безмена [воску], хіба що він не зможе впоратися зі своєю роботою, так само і підмайстер не повинен брати розрахунок, окрім як після повного робочого тижня, і тоді він повинен звільнити своєму майстру робоче місце. Той, хто вчинить інакше і залишить роботу свого майстра, повинен іти геть. Який майстер переманить у іншого його працівників, той сплатить штраф у пів каменя воску. Також жоден майстер не повинен наймати підмайстра, який пішов від свого майстра, не запитавши попередньо, чи він вільний; штраф — пів безмена воску. Жоден майстер чи підмайстер не повинен зчиняти сварку між майстрами та підмайстрами словами чи ділами, від чого міг би виникнути заколот; того, кого викриють за допомогою свідків, штраф — один безмен воску, і він також підлягає нашому особливому штрафу. Який підмайстер переманить у майстра його працівників, і його викриють, той має бути оштрафований за рішенням цеху з нашої поради. Цехмістри не повинні нікому позичати гроші без відома цеху; якщо вони це порушать, то кожен цехмістр повинен дати пів каменя воску і внести це протягом чотирнадцяти днів. Усі товари на продаж повинні мати таку ж довжину і ширину, як і раніше, і повинні бути тавровані за звичаєм ремесла. А бідні жінки-вдови, які нині цим займаються, повинні працювати на одному робочому місці до кінця свого життя, і крім них, під примусом цеху, інші не повинні прийматися; а жінки, які мають чоловіків з інших ремесел, або торговців, не повинні перешкоджати ремеслу і повинні дбати про промисел своїх чоловіків. Однак для себе самих вони можуть працювати своїми руками стільки, скільки їм буде потрібно. Який майстер відмовиться від свого цехового права і, бажаючи звідси виїхати, відмовиться від свого міського права і попросить у нас грамоту про свою доброчесність, той повинен мати при собі цехмістрів, які від імені всіх ремісників повинні засвідчити перед нами, як він поводився серед них і як від них пішов. Також кожен підмайстер, який хоче мандрувати, повинен взяти від усього цеху грамоту про те, як він поводився в ремеслі, з відповідним роз'ясненням та висновком. Якщо ми визнаємо вищезазначені статті цілком,