Примітки

Сторінка 106. (а) — Розкольницький. Росіяни грецької церкви, що не є єдиною, називалися так тому, що вони відступили від константинопольського митрополита і визнали царя своїм патріархом. Синодом Бжеща Литовського 1594 року за правління Сигізмунда ні.. короля польського, добровільна унія між польськими підданими грецької церкви та римсько-католицької, була частково здійснена, за якою польські унітарії визнавали верховенство папи, зберігали, однак, слов’янську мову в богослужінні* і не піддавалися незручностям целібату; їм, однак, не дозволялося одружуватися більше одного разу, і не з вдовою, і були зобов'язані голити бороди. Київський митрополит з кількома єпископами публічно з великою помпою погодився на цю унію. Ця мудра і важлива політична подія відбулася за папства Климента VIII і була здійснена головним чином зусиллями Адама Поцея, єпископа Володимирського, і Терлецького, єпископа Луцького. З того часу послідовників цього віровчення називали унітаріями, унітаріями або уністами; іноді греко-католики. Шість мільйонів з них були раніше під пануванням Польщі. Вони завжди зазнавали прикрощів і переслідувань з боку російського уряду, особливо під час теперішнього правління. Імператор Микола наказав їх придушити. Відома монахиня Свєнтославська (настоятелька Мінська), чиє ім’я не так давно було знайоме британським і французьким газетам, належить до цього віросповідання. З двох сотень греко-католицьких черниць понад сто вісімдесят померли в муках, які надто жахливі, щоб про них згадувати. Марно російський посол намагався заперечити ці жорстокості, вони були підтверджені і задовільно доведені. Негідник-відступник, який став з поганих і егоїстичних мотивів сумно відомим і головним мучителем мінських монахинь, помер передчасно. Він завдав навіть страшної шкоди імператору Миколі і скрізь посилив його непопулярність. Незважаючи на все це, є деякі жалюгідні автори, пов'язані з Петербургом, які сміють з мерзенних мотивів згадувати під бородами поляків на чужині речі, протилежні історичним фактам і їхньому власному переконанню. Вони проповідують опосередковано грецьке віровчення в Польщі та інші ідеї, спрямовані на видиме посилення влади Кусія; цим вищезгадані автори завдадуть шкоди лише своїм відкритим захисникам, але не святій справі Польщі. Два мільйони уністів ще не знайдено в Галіції. Зауважимо, що серед польських емігрантів є двоє нащадків по прямій лінії відомих родів Поцеїв і Терлецьких. Достойний граф Поцієй перебуває в Парижі, а Джон Терлецький (вимовляється як Терлецький) у Лондоні. Останній? роками копіював у британських архівах документи, пов'язані з польською історією. Нещодавно він поїхав до Позена, вірячи у ймовірність війни з Росією, і, отримавши поранення, повернувся до Англії та знову взявся до своєї похвальної діяльності. Він уродженець того самого воєводства, що й я, і хоча ми можемо розходитися в думках щодо деяких галузей польської політики, я вважаю його поведінку зі мною, а також з усіма, хто його добре знає, цілком відповідною чесній людині. Серед справжніх польських емігрантів в Англії ніхто не володіє кращими знаннями з історії та географії, ніж Бащевич (позивний Бащевич): йому пощастило більше, ніж більшості інших поляків, він випадково познайомився з впливовим священнослужителем, який забезпечив йому місце з фіксованою платнею в Лімінгтоні, де він став професором всесвітньої історії. Повністю захищений від злиднів і будучи тихою вдачею, він присвятив свій час сидячим заняттям і навчанню, і отримав запас інформації, який важко описати. На знак побажань і поваги учні подарували йому чудовий годинник. Загальновідомим фактом є те, що протестантське духовенство, в усі часи ліберальне й охоче до поширення знань, було перевіреним і найціннішим другом поляків.