ОПИС Забобонів в Україні багато. Великого ворога людства іноді називають Дідо, іноді Біс, іноді Сатану, іноді Чорт. Тепер він представлений у вигляді чорного пса; тепер трирогого бика; тепер козла; тепер про хлопчика в німецькому вбранні, — останнє не вважається дуже злим або небезпечним, — він курить тютюн, ласує вершками, відвідує дам, приймаючи риси обличчя та вбрання та манери їхніх чоловіків. Найстрашніший — у вигляді чорного пса; його можна вигнати тільки святою водою і ревними молитвами; а коли він поступається, відбувається ураган, який танцює Ае козацькі віоніхе Степи. Поява високої жінки, одягненої в біле, зі схрещеними руками, сумуючи. а голосіння на краю лісу віщує мор. Вважається, що багаторазове укання сови прогнозує відповідну кількість смертей у селі протягом трьох років. Поява прекрасної дівчини Топеліци, що плаче і ридає, на берегах річок або озер, з опущеною головою і розпатланим волоссям, уособлює утоплену нещасну, яка вбила свою позашлюбну дитину; і їй судилося через покаяння ходити по болотних рослинах, спонукати дитинчат протилежної статі йти в погоню за нею і гинути у водах, доки комусь не вдасться врятувати немовля від смерті через утоплення. Жінка з бородою, Czarownica, (вимовляється Tcharovnitsa), дивиться на ТЛ як чарівниця, і вважається надзвичайно небезпечною. Такі іноді спалювали.
Переважали також дуже незвичайні уявлення та звичаї щодо істоти, яку вони називали Pachole (вимовляється Pahole), що походить від польського слова Pacholeh, що означає таємничу сироту, яка не знає своїх батьків, і яка залишилася одна й без захисту у широкому світі; і який, здається, є плодом невдалого шлюбу висококласної дами з чоловіком низького рангу. Цей сирота, не маючи ні дому, ні країни, ні родичів, тинявся в пошуках когось, хто міг би дати йому місце спочинку, усиновити його і доброзичливістю вигнати з його пам’яті спогади про страждання, яких він зазнав: зазвичай йому було одинадцять-вісімнадцять років, і його супроводжував великий пес. Цей вид хлопчиків-сиріт користувався великими привілеями в Україні і отримував особливий захист жінок, черниць і, насамперед, вдів, які іноді їх заміж виходили заміж. Вони звикли співати жалібних пісень при місячному світлі, під вікном якоїсь закоханої вдови. Після приспіву в кінці кожної строфи собака завила, і зав’язався такий діалог:
Вдова. Хто там співає? — Хлопчик, A Pachole, a Pachole.
Вдова, як тебе звати? — Хлопчик. Я не маю імені.
Вдова, де живуть твої батьки? — Хлопчик. У мене немає батьків.
S64 ОПИС Вдова. Де твої брат і сестра, твої двоюрідні брати? — JBoy. у мене немає.