Походження козацьких племен губиться в безвісті віків; і багато відомих істориків досі розходяться в думках щодо того, звідки належним чином походить термін козак, точніше косак. Справді, це слово піддається стільки етимологічних пояснень, що навряд чи можна запропонувати для будь-якого з них певні підстави переваги. Проте все, здавалося б, свідчить на користь переконання, що слово козак, або косак, було набагато раніше вживане в околицях Кавказу, ніж в Україні.* Цілком можливо, що Коцагері та Косарти можуть претендувати на певну спорідненість із первісними предками стародавніх косаків, з якими їх іноді плутають; тим не менш, лише через деякий час після цього пелосів або команів можна обґрунтовано вважати справжньою основою раси косаків, від якої також походять мамелюки. Шерер у своїх «Анналах Малої Росії» (La Petite Russicj) відносить походження козаків до дев’ятого століття; але він не підтверджує своє твердження жодними фактами, які б надавали гідності історичної правди. Проте видається певним, що величезні пасовища між Доном і Дніпром, країна, що лежить на південь від Києва, і пересічена Дніпром аж до Чорної. Море, було головною батьківщиною козацтва.
Коли в 1242 році Батухан прийшов з п'ятьма сотнями тисяч чоловік, щоб заволодіти імперією, яка випала на його частку великої спадщини, залишеної Чингіс V-ханом, він винищив багато народів і витіснив багатьох інших. Одна частина команів, що рятувалася від жахів цього «жахливого шторму» і прибула до кордонів Каспійського моря, на берегах Лаїка (тепер Оуралсек), повернула ліворуч і знайшла притулок між затоками цієї річки, де вони мешкали в невеликій кількості, окремо від своїх братів, у менш родючому кліматі. Це були, беззаперечно, прабатьки козаків лайків, які історично навряд чи є достатньо важливими для уваги; і які;, невідомі та неблагородні, підтримувалися головним чином за рахунок продуктів свого рибальства та здобичі, здобутої під час їхніх грабіжницьких екскурсій. У релігії вони були радше ідолопоклонниками, ніж християнами.