На цьому огляді були присутні імператор російський і король прусський; і перший, бажаючи довірити всім присутнім іноземним офіцерам, запросив їх разом пообідати за імператорським столом. Дору, враховуючи його титул, його зв’язки та його якість британського дворянина, рекомендації, які цілком оцінили за кордоном, призначив йому почесне місце і сидів праворуч від імператора. Було зазначено, що в перший і другий день імператор вільно розмовляв з усіма іноземними офіцерами, присутніми за його столом, але жодного разу не звернувся до свого британського гостя. Маркіз Дору, який є un homme eoeille і має репутацію людини, що володіє сильними здібностями до сприйняття, був дещо розлючений такою очевидною образою з боку свого імператорського артиста; і дав натяки, опосередковано, генералу графу Бекендорфу, начальнику я ад'ютанта імператора Миколи, що йому здавалося, ніби він так чи інакше мав накликати на себе невдоволення його імператорської величності; але він був зовсім не в змозі зрозуміти, чим він міг заслужити гнів імператора. Генерал Бекендорф негайно відповів, що російський імператор, його пан, який керує п’ятдесятьма мільйонами людей і який завжди прагне сумлінно виконувати обов’язки, покладені на нього Провидінням, часом був відсутній і стурбований у своїх думках, і тому міг виглядати недбалим щодо своїх гостей; хоча насправді ніщо не може бути ближчим до його наміру; що його люб'язне ставлення до всіх без винятку іноземців, які не втручалися в політику в Росії, було настільки добре відоме і цілком визнане, що не потребувало коментарів; що він був упевнений, що наступного дня його імператорська величність викупить свою ненавмисну зневагу і не забуде відкрити шляхетному маркізу великий запас своїх знань і приховані скарби його вічно цікавої бесіди: знак уваги, на який маркіз мав повне право не лише через своє народження, але й через свою любов, численні якості та бездоганний характер.
Наступного дня Дору знову був присутній за імператорським столом. Імператор жодного разу не глянув на нього; вступав у довгу розмову з особою, яка сиділа праворуч від маркіза, але жодного разу не звернувся до останнього жодного слова; було навіть зауважено, що всякий раз, коли імператор випадково повертав голову в бік Дору, імператорські риси на мить набували тієї крижаної холодності та суворої заборони, характерні для похмурого характеру, який йому часто приписують.