Примітки

Говорячи так багато про українських жінок, я вважаю за приємний обов’язок згадати ім’я однієї з сяючих зірок серед них, графині Дельфіни Потоцької (позивне Потоцька), чиї таланти, знання, красномовство, різноманітні здобутки, поєднані з високим походженням, багатством, шляхетними почуттями, чарівними манерами та чеснотами, гідні повної опису. Пром Польщі до берегів Рейну, від ♦ пінистого Дніпра до м’якого неба Італії, могутні князі схиляються перед нею, залицяються до її посмішок і схвалення, і раді б присісти біля її ніг. Польські вельможі та поети малюють її у своїх віршах і зберігають для неї після одруження платонічну прихильність, засновану на пошані, повазі та дружбі. Коли вона співає, і коли її світлі пальці торкаються фортепіано, або злегка дражнять і пестять вдячні струни арфи, вона ллє потоки насолоди в людську душу: зворушуються не тільки люди, а й тварини, і навіть скорботна сестра ночі, мовчазна захисниця закоханих, сумна й самотня, марно тужачи віками милого товариша, злегка просувається з вершин вічні дуби, заглядає в її вікно і просить поцілунку — Bobr..»a Zapomniana Sigis.