Після перебігу Хмельницького зі своїми козаками з Польщі до Росії тривалий час існувала певна частина польських козаків, старшини (отамани) яких призначалися польськими королями. Один із них, Палей, перемігши свого конкурента Самуїла та викликавши заздрість польських панів своїми інтригами та багатством, перейшов із численними партизанами до росіян і визнав зверхність Мазепи, який на той час був єдиним старшиною чи отаманом усіх козаків, але ця покора не задовольнила сміливого авантюриста. Невдовзі своїми інтригами Палей був відправлений до Сибіру, де протримався до битви під Пултавою і Мазепою.
я отримав деякі переваги в кількох незначних військових експедиціях, що задовольнило марнославство Петра Великого, який, незважаючи на втрати 30 000 чоловік, не зміг спочатку оволодіти містом Азоф. Але коли той хитрий князь, упертий у своїх поглядах на завоювання Криму, натиснув на те місто з великою силою, Мазепа, який випадково потрапив у те місто таємної розвідки, попросив свого пана дозволити його козакам взяти його штурмом, що було прийнято. Козаки, підбадьорені жагою грабунку та підбадьорені присутністю свого старшини, вже піднялися на його стіни, коли командир на свій розсуд здав фортецю. Петро Великий, добре знаючи значення того міста, яке він приписував Мазепиній хитрості, не забував вважати його своїм найкращим другом і ніколи не пропускав знаків своєї поваги; але оскільки той князь мав мудре око і не раз був розчарований у своїх поглядах козаками, він наказав своїм генералам пильно стежити за ними і зробив усе, що міг, щоб упокорити їх, і, розділивши їх, придушив їхні повстання великими звірствами.