Мати Святого Щепана, короля Угорщини, була корвіном. До цього роду належав також відомий угорський воїн Ян Гуніад Корвін, син якого Матіас був обраний на престол Угорщини. З політичних міркувань рідний син останнього емігрував до Польщі і, оселившись там серед своїх родичів, став родоначальником наймолодшої гілки роду Красінських; в той же час інший Красинський поїхав з Польщі до двору короля Матіяша, який визнав його своїм родичем і, задоволений його мужністю та здібностями, щедро винагородив його за його послуги, а потім дозволив йому повернутися до своєї країни. Ці дві гілки були значно змішані змішаними шлюбами, і наймолодша гілка вимерла. Угорські Корвіни також, як я чув, цілком імовірно вимерли, хоча багато років тому вони заявили про свою частку спадкоємства в Польщі. Був час, коли деякі угорські Корвіни сиділи серед польських Корвінів, а деякі польські Корвіни – серед угорських Корвінів. З Угорщини цей рід перейшов до Польщі й оселився в Мазовецькому князівстві, яке до свого приєднання до Польського королівства, за правління Сигізмунда I у 1537 р., було самостійним князівством.
До 1224 року Конрад, старий герцог Мазовії (Конрад Старий), на прохання Ваврзенти Корвіна (Вавжета Корвін), який першим переїхав з Угорщини до Польщі, дозволив останньому додати до свого оригінального прізвища титул свого маєтку Слеповрон, що означає ворон. Згаданий Вавжета Корвін одружився з Дороті Побозанкою, польською спадкоємицею, яка до багатства й краси поєднувала велику привітність характеру. У її чоловіка була донька, до якої він був прив’язаний, і чия особиста привабливість щодня зростала; пані ж його (Побозанка), замість того, щоб ревнувати її, приділяла їй стільки уваги і огортала її такою добротою, що вона здобула її дружбу на все життя; тоді як Вавжета Корвін, бажаючи висловити свою особливу повагу до своєї дружини, законно прийняв її герб і помістив їх під своїм власним, який він передав своїм нащадкам: випадок, який майже ніколи не відомий у Польщі. Під ворона із золотим перснем у дзьобі він помістив срібну підкову в синьому полі, яке спочатку було червоним, через кров, пролиту переможеним антагоністом його предка. Він залишив двох синів і розділив між ними свої маєтки; у Польщі ніколи не панував закон первородства. Старший, хто забрав маєток матері, зберіг у своєму гербі синє поле; молодший повернувся на червоне поле. У деяких документах і правовстановлюючих документах він наполовину червоний, наполовину синій, або повністю червоний чи синій, хоча герби однакові.