Опис України

він може відшмагати його в будь-який час і так жорстоко, як йому заманеться; він може вибрати будь-яку жінку, яку забажає його нестримна хіть; він може переправити свого кріпака під будь-яким приводом до Сибіру; він може продати свого кріпака або обкласти його працю найвищим податком, залежно від його зручності чи жадібності; і горе кріпакові, який наважується нарікати на гноблення свого пана. Такий жахливий і штучний стан суспільства не може існувати в теперішньому стані Європи, не ставлячи під загрозу цілу структуру Російської імперії, тим більше, що регулярний демократичний елемент існує серед козаків та інших напівцивілізованих орд, номінально підпорядкованих Росії. Історичні спогади, наведені в попередніх розділах, свідчать, що козацтво ніколи не зводилося повністю під владу Москви. Століття російського панування повністю не змогли асимілювати козака з росіянами; а козацька ворожнеча до Росії, як священний вогонь стародавніх персів, ніколи не згасала. Таким чином, на самому початку російської зверхності на Україні, ми бачимо Стенька Разіна — маловідомого козака, невідомого раніше навіть на ім’я своєму племені, — який збуджує грізне повстання проти Росії. Протягом усієї відчайдушної війни, яку розв'язав Стенько Разін, він не отримав ані найменшої допомоги, ані навіть поблажливості від будь-якої іноземної держави, однак лише його самовладання дозволило йому згуртувати 200 000 чоловік навколо прапора повстання. Він перемагав російське військо за військом; підпорядкував собі Астраканське царство; стримував російський вплив у 212 ОПИС Персії; напав на саму Москву; і, коротко кажучи, змусив Росію тремтіти до самої основи. Ні, коли б Стенька Разіна не видали в руки його ворогів, він, безперечно, скинув би династію Романових і сів на московський трон. Через століття після цього ми бачимо козака Пугачова на чолі незліченних варварських орд, які давали йому постійні докази своєї відданості навіть за найнесприятливіших обставин. П'ять разів відбивав, але п'ять разів поновлював боротьбу. Під час страшної боротьби він розгромив кілька добре організованих російських військ, завоював Касань і всю країну між Уралом і Волгою, а самій Москві загрожував знищенням! Що ж тоді робити? Навіщо напасти на Росію тиском і повстаннями і підняти проти неї ті самі варварські орди, якими вона загрожує Західній Європі; to re-establish the independence of Poland; повернути Швеції та Німеччині їхні колишні провінції; to liberate the Russian serfs; підняти повстання у військових колоніях, де вже двічі спалахували повстання; дати козакам, магометанам, мато-русам, киргизам, черкесам та іншим великим племенам, які зараз перебувають під російським пануванням, королів, які можуть захищати свої власні національності, засновувати регулярні уряди та зводити свої країни в окремі держави. Варто відзначити, що полковник Доріньї, іноземний ребіженця на російській службі, запропонував французькому кабінету міністрів під час семирічної війни підняти проти Росії 300 000 Хергів і Черамесів, і він був упевнений в успіху такого підняття. Наполеон, як би він не був гігантським генієм, не знав, де завдати Росії справжнього удару. Якби замість того, щоб посилати свої війська в Росію, він прийняв запропоновану тут політику, то при належній обережності та активності він легко принизив би Росію. Тоді Росія була, як я зараз це довів, внутрішньо слабшою за будь-яку іншу європейську державу, в якій такі повстання, подібні до згаданих вище, ніколи не були відомі, і, справді, неможливі. Справді, змова деяких російських полковників може будь-коли потрясти всю Російську імперію; особливо у військових колоніях.