ЙОГО ІМПЕРАТОРСЬКІЙ ВЕЛИКОСТІ, АБДУЛ МЕДЖІД, Сер, Історія українського козацтва має такий міцний зв'язок з історією Польщі та історією Османської імперії, що найяскравіше показує, що обидві ці країни мали від віків і мають навіть тепер одного спільного ворога; — ворог, який під приводом дружби ніколи не припиняв опосередковано послаблювати ресурси Туреччини, підривати її життєву силу і розставляти такі спритні пастки для взяття Константинополя, що якби всі рухи Росії не були під уважним спостереженням славетного батька вашої Імператорської Величності славної пам’яті, султана Махмуда, якби вона не була зірвана у всіх своїх планах щодо Туреччини у 1840 році, завдяки великій енергії та надзвичайної проникливості високочесного віконта Пальмерстона, одного з найвидатніших державних діячів свого часу, вона могла б завдати найглибшої шкоди володінням Вашої Імператорської Величності.
З вищезазначених причин і враховуючи, що Ваша Імператорська Величність оживлена найкращими почуттями до Її Наймилостивішої Величності, Вікторії I., Королеви Великої Британії, яку я тепер у своєму серці можу називати своїм сувереном; враховуючи, крім того, що один із моїх предків, який належав до Барської конфедерації, був дуже гостинно прийнятий на турецькій землі, і що він на своєму смертному одрі рекомендував своїм друзям завжди бути вдячними туркам; Тому я сподіваюся, що Вашій Імператорській Величності буде приємно прийняти присвяту моєї праці про козацтво, яку я наважуюся покласти біля підніжжя високого престолу Вашої Імператорської Величності, як маленький знак моєї поваги до якостей і чеснот Вашої Імператорської Величності та мої палкі побажання здоров’я Вашій Імператорській Величності та процвітання Турецької імперії.
Маю честь залишитися.
Вашої Імператорської Величності Найпокірніший і відданий Слуга, ГЕНРИК КРАСІНСЬКИЙ.
Лондон, 15 жовтня 1848 року.