У цьому блискучому дійстві, яке тривало три поспіль ХТКРАЇНИ. 49 днів, і які знищили козацьку силу в Польщі, поляки зазнали, але дуже незначних втрат. Сорок тисяч козаків і татар залишилися мертвими на полі битви; шістдесят одиниць гармат, увесь їхній багаж та прапори разом із величезною колекцією здобичі потрапили до рук завойовників як трофеї їхньої перемоги. Король допустив великий недогляд, не кинувшись до останнього в погоню за летючим ворогом. Козакам дозволили відступити порівняно спокійно, і переможець задовольнявся лише обмеженням їхніх привілеїв. Однак незабаром Хмельницький знову виступив зі зброєю в руках, знову підняв прапор повстання, і навіть спочатку з деяким успіхом, але знову зазнав поразки, марно домагаючись захисту Туреччини та Швеції, які, в той же час, коли відмовили йому в підтримці, порадили йому не покладатися на Кусія. Він різко змінив свою політичну лінію щодо становлення козацтва як незалежної держави: і отримавши відомості, що князь Радзивілл саме в цей час винищив свої найкращі війська в Литві, а татарський хан уклав договір з польським королем, за яким зобов’язувався переслідувати козаків у всіх напрямках і розбивати їхні поселення за умови допомоги його польської величності. відвоювати ханство в Астраханському царстві, підкорене сторіччям тому царем Іваном IV, — до того ж свідоме, Оскільки він не був у змозі самостійно боротися з Польщею, Хмельницький 6 січня 1654 р. уклав у Переяславі конвенцію з царем Олексієм Михайловичем, за умовами якої частина України разом з її козацьким населенням підкорялася за певних умов Росії. Згода віросповідань у питаннях релігії, яка існує між націями, бажання знайти деінде роботу для бурхливої діяльності та неспокійної діяльності козацьких орд, поєднане зі схильністю спокійно насолоджуватися солодощами влади — аж ніяк не об’єктом легкого досягнення в Польщі — здавалося б, були головними мотивами його прийняття цього необдуманого та необачного кроку, прямого протистояння. за порадою Карла Густава, короля Швеції, і всупереч бажанням і думці багатьох самих козаків.
Польські козаки
сторінка 37/204