Від донських козаків їх відділяє одна ріка, але в росіян збереглася приказка, що чорноморський козак дорівнює трьом донським козакам; немає жодного сумніву, що в частині лютості, незламної мужності та тілесної сили вони, як вони самі вірять, безмежно перевершують останніх. Горді, незалежні за своєю природою, ведучи вічну війну по сусідству з Кавказом, вони з презирством дивляться на донських козаків. У своїх піснях вони часто згадують про Польщу та місто Кіоф. Їхній улюблений колір – польський, а саме малиновий; вони ненавидять росіян; носять здебільшого польські імена; і серед них ще є деякі сліди польського характеру. Вони відрізняються від решти козаків особливим символом свого племені, якому вони раніше, здавалося, придавали певного релігійного шанування, а саме пасмом волосся, яке, піднімаючись з маківки, спадає за праве вухо. Їхні списи також значно коротші, ніж у донських козаків.
Друга гілка цього відомого роду, яка знайшла притулок у Туреччині під Некрасою і отримала дарування на Дунаї, була відома під назвою козаків Некраси. Під час останньої війни росіян проти Туреччини, в 188 році, вони залишилися вірними Туреччині, про що свідчить жахлива розправа, яку вони вчинили з російськими військами, кілька кінних полків яких вони винищили до останнього, їх ненависть до Росії. Час від часу вони захоплювали російських козаків зненацька тим, що наслідували їхню мову та перебирали їхній одяг. Вони посіяли великий жах серед донських козаків, на яких також хотіли напасти зненацька, і яких їм іноді вдавалося обдурити подібною хитрістю. Вони ніколи не давали їм четверту частину. Імператор Микола запропонував їм дуже вигідні умови, щоб спонукати їх повернутися до Росії, але вони досі відхиляли будь-яку пропозицію з цього приводу. Адріанопольським договором скасовано найменування «козаків Некраси»: наразі вони становлять різновид османського ополчення і одного дня можуть виявитися потужним елементом агресії проти Росії.
Такою була ця своєрідна громада запорозьких козаків; можливо, унікальний у своєму роді, щодо якого ми зібрали всю можливу інформацію та проконсультувалися з усіма доступними органами. Серед інших.
Sherer, Annales de la Petite Russie, Memoires Secretes de la Russie, Miller, Bushing, Boauplan, Chevalier, Lessur, Neemeevicz, the Memoirs of Colonel Lagawski, Norberg, etc. Мабуть, недалекий час, коли ця дивовижна раса войовничих авантюристів може знову вивестися на арену північноазіатських, якщо не європейських справ. Що стосується особливо Росії, то їх існування обтяжене міркуваннями найсерйознішої важливості.