Сторінка 230. [Степи.] Степи України здебільшого вкриті рослинами, висотою від трьох до чотирьох футів, які називаються будзяками (вимовляється 6ooc?2:zai). З кінця вони гладкі, а зверху з колями; таким чином створюючи чудовий притулок для всіх видів дичини, диких тварин і іноді вовків. «Оскільки деревини дуже мало, цей очерет використовують як паливо, особливо взимку. Щоб дати читачеві певне уявлення про небезпеку, якій мандрівник нерідко наражався (в минулі часи, і, можливо, ще буде) у заїздах, у малолюдних диких місцях південно-східної України, я можу навести жахливу обставину, яка сталася під час мого перебування в цій провінції багато років тому, а також пригоду, яка трапилася в тих краях з моїм батьком (помер 28 років тому). і в якому майже дивом збереглося його життя.
Дванадцять грецьких купців, успішно продавши свій товар в Одесі, поверталися до міста Броди з великими сумами грошей і зупинилися в степовій корчмі. Один із них доглядав за кіньми; решта спали в тій самій кімнаті на килимах, покладених на сіні, оскільки про зручність ліжок, відомих у Західній Європі, у цих місцях відпочинку не може бути й мови.
Напоївшись, викуривши люльку й випивши трохи грогу, купці, втомлені дорогою, і, впевнені у своїй кількості, зневажаючи необхідні запобіжні заходи, незабаром заснули. Після півночі троє чоловіків тихими кроками увійшли до кімнати мандрівників. Двоє з них несли заздалегідь підготовлену вузьку дошку і, тримаючи її з обох кінців, у яку спеціально було вкладено трохи свинцю, обережно клали її на груди нічого не підозрюючих мандрівників, притискаючи з усієї сили, тоді як третій двосічним, товстим і гострим ножем блискавично перерізав одинадцятьом жертвам горло.
Однак випадковий випадок призвів до виявлення цього звірства. Невдовзі після його скоєння інший мандрівник увійшов до корчми та звернувся до одного з убивць. Цей хлопець привласнив собі дорогоцінний годинник однієї зі своїх жертв, який завдяки хитромудрому пристосуванню відтворював кілька сигналів, подібно до музичної шкатулки. Поки вони розмовляли, годинник заграв. «Це Wliat?» — запитав мандрівник. — Це тільки мій годинник, — відповів лиходій, бліднучи від усвідомленого почуття провини. «Він, мабуть, дуже цікавий; прошу, дозвольте мені його дослідити», — сказав мандрівник. Коливання цього чоловіка щодо виконання цього прохання та його ухильні відповіді на інші запитувачі, природно, викликали підозру, що стаття, настільки нетипова людині його скромного рангу, не чесно потрапила до нього. Тому мандрівник не втрачав часу, щоб повідомити про цю справу поліції. Після цього в приміщенні провели обшук, у результаті якого зловмисників виявили та затримали. Після тривалого процесу вони були засуджені, покарані й страчені.