У стародавньому місті Арсамасі, в країні мордуатів, розташував свою ставку страшний князь Сергій Долгорукий. У передмісті цього міста, на рівній місцевості, було велике квадратне поле, де був заснований безжальний трибунал, який виносив вирок і негайну страту бунтівникам. Був намет і частина духовенства греко-російської церкви, де щодня відправлялася меса. Перед каплицею була подоба царя, перед яким усі змушені були ставати на коліна. Позаду каплиці був стелаж, а з обох боків стелажа було кілька рядів шибениць, кілька миль завдовжки, і знаряддя тортур, готові для нещасних жертв. Покарання відповідали ступеню провини та положенню в суспільстві повстанців. У першому ряду шибениці страчували найбільш винних; після того, як їх піддали стійці, їх четвертували живими. Вождям відрубали праву руку й ліву ногу, а потім насадили на довгі шпиля й залишили напризволяще. Їхні стогони було чути на милі, а їхні тіла милували очі охопленого панікою населення. У другому ряду шибениці їх лише четвертували, і страждання їхні були принаймні коротшими. У третьому ряду партії просто обезголовили. У четвертому ряду їх просто повісили. У п'ятому вони запустили рукавицю і вузол. Усі церковні особи були спалені. Були окремі шибениці для жінок, заміжніх і дівочих. Навіть діти, починаючи з тринадцяти років, піддавалися великій жорстокості. Зрідка на одній шибениці вішали подружні пари, а також цілі родини. Протягом трьох місяців у присутності Долгоруцького було страчено 13 000 людей. Племінника Стенька Разіна та його приватного друга четвертували.
Серед ув'язнених була вродлива черниця, яка поверх жіночого одягу мала чоловіче вбрання. Вона командувала 7-тисячним корпусом, не раз доводила надзвичайну хоробрість і великі бойові здібності, завдавала росіянам жахливих втрат. Коли її викликали до Долгорукі, вона виявила присутність духу і твердість, яку важко описати, і сказала, що якби кожен під її командуванням виконував свій обов’язок так, як вона, Долгорукі замість того, щоб зводити шибеницю, кинувся б йому на п’яти. А для монахині в Росії втекти з монастиря — це столиця, вона тихенько лягла на могилу, і її спалили. Звисаючі трупи багатьох тисяч ветеранів принесли багато ворон і граків, які пожирали трупи. Відтоді це передмістя називають передмістям пекла*.