Умань незабаром став процвітаючим місцем, а його лиші та процвітання швидко зросли. Оскільки його мешканці складалися з суміші римо-католиків, членів греко-католицької церкви та грецької необ’єднаної схизматичної церкви, кілька священиків команської та грецької церков прибули сюди з метою освіти та прозелітизму. Це викликало деяку тривогу серед духовенства грецької церкви*. Виникло недоброзичливість, і взаємні наклепи та взаємні звинувачення разом із різноманітними суперечками через релігійну ворожнечу пішли за ними.
Ґонта, який жив під захистом Младановича, придворного за своєю природою і обдарованого великою гостротою інтелекту, зумів увійти в милість свого пана, палатина Потоцького; який, високо оцінивши доблесть і здібності свого васала, передав йому командування своїм козацьким військом. Він також покращив його стан, дозволив йому укласти вигідний шлюб і віддав його у володіння двома селами за майже номінальну орендну плату.
Ґонта спочатку не показав себе негідним щедрості свого хазяїна, і, здавалося, керувався відданою прихильністю до свого благодійника. Оскільки він завжди жив у повній злагоді з Младановичем, якому він довірив своїх двох синів; і оскільки висока думка палатина про нього щодня зростала, Ґонті було доручено командувати всіма баронськими чи сеньйорськими військами в околицях; і його обмовляли, глузували та лестили, як завжди буває за подібних обставин. Користуючись усіма перевагами, якими користувався, він здобув великий вплив і велику пошану на Україні; і став улюбленцем усіх козаків, над розумом яких здобув могутнє панування.