Кожного разу, коли імператриця полюбляла когось із своїх підданих, маючи на меті зробити його фаворитом, вона запрошувала його на обід якоюсь довіреною дамою, до якої вона зайшла ніби випадково. Потім вона вступала в фамільярну розмову з новоприбулим, щоб дізнатися, чи гідний він ласки, яку вона мала намір йому надати. Коли судження, яке вона склала, було сприятливим, довірена особа, яка була повідомлена про це значущим поглядом імператриці, не підвела, після від’їзду її імператора.
відвідувача, щоб сповістити улюбленого про ступінь його щастя. Наступного дня його відвідав один із головних лікарів двору, який без урочистостей прийшов дізнатися про стан його здоров’я; і того ж вечора він зустрів імператрицю в скиті і заволодів квартирою, яка була для нього приготовлена.
Коли влада фаворита була на ослабленні, натяк на звільнення давався йому, наказуючи йому подорожувати; і з того часу йому було заборонено будь-який доступ до її величності. Проте всі його борги були виплачені, його близькі родичі забезпечені, і він отримав спадковий маєток у винагороду за свої послуги.
Першим із визнаних коханців Катерини після її приїзду до Росії був граф Солтиков — другий, Станіслав Понятовський (покійний король Польщі) — третій, князь Григорій Орлов — шостий. Князь Потьомкін — тринадцятий, князь Платтон Зубов — чотирнадцятий. Валер'ян Зубов.
Слід зазначити, що серед усіх вищезгаданих коханців (хоча своїм престолом вона була зобов’язана головним чином князю Григорію Орлову) найздібнішим чоловіком, безсумнівно, був Потьомкін, який правив імператрицею Катериною, її коханцями та всією Російською імперією до кінця своїх днів. Він був поляка за походженням.
Лонськой (Лонський) був єдиним, до кого вона плекала, коли вже минула меридіан життя, найніжнішу і найвідданішу прихильність; який, кажуть, був частково повернутий: він помер у неї на руках, і залишив їй своє багатство, яке вона віддала його родичам. Після його смерті вона була настільки поглинена горем, що хотіла померти від бездушності і три місяці не виходила з квартири. Протягом цього часу вона не бажала бачитися ні з ким, крім своїх слуг; і спорудила йому чудовий мавзолей у саду навпроти вікон її спальні; купаючи його протягом кількох років своїми сльозами, і фактично заявляючи зі схлипуваннями, що вона негідна мати такого коханця. Вона часто відвідувала його могилу опівночі. Він був вихідцем із польської провінції, відірваної Росією від Польщі першим поділом; його початкове ім'я було Лонський, яке Катерина змінила на Лонцький.