Повстання Стеньки Разіна

Побачивши, що настав час скинути маску покори і зайняти позицію незалежності, Разін дав сигнал до дії. Від берегів Дону до тих лаїв не було чути нічого, крім одноголосного крику: «Хай живе Стенько! Геть росіян!» Зникла вся старшина, яка була поставлена ​​стежити за козаками. Стенько знову пустився на Волгу. Володіючи новою флотилією, він знищив торговельні судна, спустошив обидва береги річки та винищив усіх, хто вагався або відмовлявся приєднатися до його долі. Регулярний загін стрілиців, посланий проти нього, замість того, щоб виступити проти його війська, ввів їх у місто Tzaritch.ine, де всі росіяни були вбиті мечем; після чого прихильники стікалися з усіх боків, щоб приєднатися до його справи, і з того часу його сили швидко збільшувалися. Вислана проти нього дивізія російської армії під проводом Лівова підняла повстання; винищили їхніх офіцерів і залучили під його наказ. Інша дивізія, надіслана з Москви, виявилася більш вірною, але менш щасливою; Здолані та розсічені на шматки, ледве троє чоловіків врятувалися. Чорнояр відчинив свої ворота перед повстанцями. Прозоровской, зачинився в Астрахані і, передбачаючи швидкий напад, склав запас провіанту, відремонтував укріплення, вжив усіх можливих заходів для відсічі нападникам і відправляв гінців за гінцями до Москви вимагати підкріплення. Але на місці вже почали проявлятися симптоми крамоли; воїни збунтувалися і вимагали платні, а митрополит відкрив свої скарби, щоб їх заспокоїти.