Гонта

На цій фазі подій очікувався прихід Некраси. Некраса був молодим отаманом польських козаків, чия відома хоробрість, високі військові таланти та непримиренна ненависть до всього російського викликали в нього величезну довіру та повагу. Він мав здійснити з’єднання з військами Ґонти, отримавши недавню перевагу як над гайдамцями, так і над росіянами. Жодна ознака підозри не заплямувала високих принципів патріотизму й честі, якими він керувався, і стверджувалося, що він володів такими знаннями, які б викрили темну підступність московського кабінету. Ґонта був під Саколівкою, коли до нього приєднався Некрасса на чолі невеликої депутації польських шляхтичів, щоб узгодити заходи для порятунку міста Гунянь, що можна було зробити лише негайно атакуючи гайдамаків під проводом Залізняка. Щоб забезпечити співпрацю Ґонти, ця депутація запропонувала йому велику суму від імені польських шляхтичів, рівну суму від Пфальцграфа Потоцького, разом із майном двох сіл як спадщиною для його родини, яке було обрано за власним вибором Ґонти з його величезних володінь. До цих подарунків також мала бути додана висока комісія у своїх військах, і Младанович мав прибути з юридичними документами про уступку двох сіл, назви яких мали бути внесені в документи на право власності відповідно до вказівок. Гонта. Вислухавши й обговоривши пропозиції Некрасси, Ґонта прийняв їх, і, здавалося, остаточна домовленість була досягнута.